Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

феї співають арії з циклу «Сон у червоному теремі»

Ми повідали вам у попередньому розділі про життя родини Сюе в палаці Жунго й поки що говорити більше про нього не будемо.

Зараз ми поведемо мову про матінку Цзя й Лін Дайюй, що оселилися в палаці Жунго. Стара пані всім серцем полюбила дівчинку, піклувалася про неї, як про Баоюя, а до інших внучок Інчунь, Таньчунь і Січунь охолола.

Дружба Баоюя з Дайюй була якоюсь незвичайною, не дитячою. Вони ні на хвилину не розлучались, у той самий час лягали спати, слова й думки їх збігалися, — загалом, вони були як голка з ниткою. Але от приїхала Баочай. Вона була старшою за Дайюй, гарна собою, відзначалася прямотою й відвертістю, і всі одностайно вирішили, що Дайюй багато в чому їй поступається.

Баочай була великодушна, намагалася з усіма ладити, на відміну від гордої та замкнутої Дайюй, і служниці, навіть найменші, її дуже любили. Дайюй це не давало спокою, але Баочай нічого не помічала.

Баоюй, зовсім іще юний, схильний захоплюватися, з неприборканим характером, до всіх братів і сестер ставився однаково, не віддаючи переваги ні близьким, ні далеким. Живучи в одному будинку з Дайюй, він прив’язався до дівчинки, відчував до неї симпатію більшу, ніж до інших сестер, що могло викликати всякі пересуди й привести до сумної розв’язки.

Одного разу, з невідомої причини, Баоюй і Дайюй посварилися. Дайюй сиділа сама й гірко плакала. Заспокоїлася вона, лише коли Баоюй попросив у неї вибачення.

Саме в цю пору в саду східного палацу Нінго пишно розцвіли квіти сливи, і дружина Цзя Чженя, пані Ю, вирішила влаштувати частування й запросити пані Цзя, пані Сін, пані Ван та інших помилуватися квітами. Вранці у супроводі Цзя Жуна і його дружини вона приїхала в палац Жунго й сказала матінці Цзя, що наступного дня просить поважну пані прийти до неї в сад Злиття ароматів погуляти, розважитися, випити вина й чаю. На свято зібралися найближчі родичі з палаців Нінго й Жунго, але там не сталося нічого примітного, про що варто б розповідати.

Баоюй швидко втомився й захотів спати. Матінка Цзя звеліла служницям умовити його відпочити трохи, а потім повернутися.

Але тут поспішила втрутитися дружина Цзя Жуна, пані Цінь. Вона з посмішкою звернулася до матінки Цзя:

— Для Баоюя в нас приготовлена кімната. Так що не турбуйтеся, ми все влаштуємо!

— Проведіть другого дядька Баоюя! — веліла вона його мамкам і служницям і пішла вперед.

Матінка Цзя вважала пані Цінь самою довершеністю — чарівна, витончена, завжди ласкава, вона подобалася матінці Цзя більше за інших дружин її онуків і правнуків, і зараз, коли пані Цінь пообіцяла влаштувати Баоюя, матінка Цзя відразу заспокоїлася.

Служниці з Баоюєм пішли за пані Цінь у внутрішні покої. Заледве ввійшовши, Баоюй побачив просто перед собою чудову картину «Лю Сян пише при палаючому ціпку», і йому чомусь зробилося не по собі. Поряд висіли парні написи:

Той, хто у справи світські проникає, — осяг сповна премудрості наук. Той, хто у почуття людські заглибивсь, — осяг сповна довершеності суть!

Баоюй пробіг їх очима й, не звернувши ні найменшої уваги на розкішні покої та пишну постіль, заявив:

— Ходімо звідси! Скоріше!

— Якщо вже вам тут не подобається, не знаю, куди і йти, — посміхнулася пані Цінь. — Можливо, в мою кімнату?

Баоюй, сміючись, кивнув головою.

— Де це бачено, щоб дядько спав у кімнаті дружини свого племінника? — запротестувала одна з мамок.

— Що тут особливого? — заперечила пані Цінь. — Адже дядько зовсім іще хлопчик! Він ровесник моєму молодшому братові, що приїздив минулого місяця. Тільки брат трохи вищий на зріст...

— А чому я його не бачив? — перебив її Баоюй. — Приведіть його до мене!

Усі розсміялись, а пані Цінь сказала:

— Як же його привести, якщо він живе за двадцять-тридцять лі звідси? От коли він знову приїде — неодмінно вас познайомлю.

Розмовляючи між собою, вони ввійшли до спальні пані Цінь.

У Баоюя в носі відразу залоскотало від якогось ледь уловимого аромату, очі почали злипатися, він відчув у всім тілі солодку знемогу.

— Як приємно пахне! — вигукнув хлопчик і оглянувся. На стіні висіла картина Тан Боху «Весняний сон райської яблуньки», а обабіч од неї — парні написи,