Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Дух… – видихнула вона крізь стиснуті зуби. – Потрібно вбити духа. 

 – Вже, – Тесей покрутив навколо пальця якийсь амулет на мотузочці. – А з тобою що трапилося? Боги, та ти ж уся синя! 

Айза закотила очі. 

 – Все нормально. Давай повертатися назад. 

Тесей підійшов до неї швидше, ніж Айза зуміла зробити бодай один крок. Він підхопив її під лікоть, наче якусь знатну даму на балу, і Айза з потаємною вдячністю скинула на нього більшу частину ваги свого тіла. Йти було зовсім непросто, і її рука німіла все більше з кожною миттю. 

Зрештою Айза не змогла втримати стогону. 

 – Та що з тобою сталося? Втекла кудись замість того, щоб допомогти мені розібратися із духом, а тепер ще й виглядаєш так, наче впадеш тут.

Айза скривилася. Вона збиралася відповісти, але перед тим, як встигла скласти слова докупи, до неї повільно підійшла стара. 

Вона схилилася перед нею у поклоні настільки глибокому, що ледь не впала, і Айза за руки потягла її нагору. 

 – Та що ж це ви! – вигукнула вона, намагаючись втримати рівновагу. 

 – Дякую, пані, дякую! Ви врятували Луз… Якби не ви – то страшно і уявити, що би тоді було. 

Айза могла уявити, що би тоді було. Тому дитині справді пощастило, що вона опинилася поряд. Тесей поряд із нею підняв брови і дивився на неї у німому здивуванні. Він тепер перехопив її лікоть міцніше – вочевидь, зрозумів, що вона робила. 

 – Не варто. Все гаразд. І я рада, що змогла бути корисною… 

Айза вже трохи твердіше стояла на ногах. Вона кинула короткий погляд на дівчинку, що вже сиділа біля надгробка – налякана і заплакана. Над нею вже схилилася матір, стискаючи у обіймах. Айзі запершило у горлі. 

 – Візьміть все, що вам потрібно! Як вам віддячити? 

Стара відразу ж схопилася за пояс, щоб дістати мішечка зі своїми грошима. Айза миттєво зупинила її руку впевненим жестом. 

 – Не потрібно. Це просто моя робота – я вже отримую за це платню, – вона коротко посміхнулася. 

Стара дивилася на неї так, наче не могла повірити власним вухам. Зрештою вона вклонилася ще раз, і ще – як би Айза не намагалася її зупинити – і повернулася до онуки. 

Айза попленталася до воріт кладовища. Йти було далеко, але сил знову стрибати через паркани вона не відчувала. Тесей все ще підтримував її за лікоть, і Айза відчувала на своїй щоці його зацікавлені погляди. 

 – Як ти цьому навчилася? Некроманти зазвичай не вміють лікувати, – зрештою запитав він. 

Айза похитала головою. 

 – Я й не вмію. Це… єдине з усього цілительського мистецтва, що я опанувала. 

Тесей помовчав кілька митей. 

 – Для чого? 

Айза мовчала. Тесей очікував, що за якийсь час вона продовжить, але Айза цього не зробила. Вона тільки дивилася вперед перед собою, не помічаючи нічого, окрім мощеної каменем дороги. Вдаючи, що це почула запитання. 

Айза сподівалася, що Тесей не питатиме далі. Що не почне витягувати з неї слово за словом подробиці минулого, що все ще віддавалися болем у серці. 

 – То… – почав Тесей повільно. Він робив вигляд, що дивиться вперед, а насправді ж скоса подивлявся на Айзу. Він розтягнув губи у посмішці. – Я вже ще хочу почути твої аргументи про киричай. Бо я думаю, що він сильно допоміг би нам у патрулюваннях. 

Айза пожвавилася від навмисної зміни теми. 

 – Ось мої аргументи: ні. Я ще раз кажу, ніяких вибухів на патрулюваннях…