Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

*****

- Зізнавайтесь, пане ін-Грей, виступали в ролі звідника? – запитала я, щоб хоч якось розбавити ту гнітючу атмосферу, що панувала у робочому кабінеті Доріана.

Голова Королівської служби безпеки подивився на мене так, наче бажав спопелити на місці. Раптом від встав на обійшов стіл, наближаючись до мене. Я вдала, що не злякалась, але руку, про всяк випадок, до гори здійняла – нехай знає, в разі чого жбурну блискавки і навіть не замислюсь. Побачивши мою реакцію, Доріан гмикнув та попрямував далі до протилежного краю кабінета, натиснув якийсь таємний важіль, і частина книжкових полиць відсунулась у бік, відкриваючи стіну зі слідами кіптяви. В руках Доріана миттєво сформувався вогняний лук зі стрілою (ух-ти, я теж так хочу!), натягнувши тятиву, він вистрілив точно у центр закіптяної стіни. За однією стрілою сформувалась друга, за нею – третя, потім ще.

- Так, це вам не ручку на прес-конференції зламати, - присвиснула я, спостерігаючи як цілеспрямовано стріли досягають цілі. А ще прийшло розуміння, що залізний Доріан виявився не таким вже й сухарем. Тим більше дивувало те, що він раптово розкрився при мені, цілком сторонній людині. Хоча, інколи так простіше.

- Здається, відпустило, - промовив Доріан. Він вже закінчив вогняний перформанс, і зараз просто не відводив погляду від обвугленої стіни.

- Це невимовно тішить, - обережно промовила я, раптом несподівано відчувши затерплу руку, котру так і не опустила, поки увесь цей час спостерігала за тим, як Доріан випускає пару.

Закінчивши роздивлятись стіну, він знову натиснув таємний важіль, наблизився до столу та розлив у келихи воду.

- Навіщо? – Доріан осушив вміст келиха та подивився на мене.

- Що? – не зрозуміла я хід його думок.

- Навіщо ламати ручку? Ти також згадувала про руку принцеси. У вашому світі заведено відривати кінцівки? – пояснив він своє питання.

Якщо від відповіді на перше питання я хотіла відмахнутись, то друге застало зненацька. Хто-хто, а Доріан ніколи не «вівся» на мої мовні виверти, і тут на тобі – зрізався на самому простому.

- Ти зараз серйозно? – занепокоїлась я. Може, він захворів? Або психотерапія вогняним перформансом не спрацювала?

- Ти дивна, - коротко відповів він.

- І це усе, що за сьогодні тебе зацікавило?! – я дивувалась його реакції.

- Ні, - неохоче зізнався Доріан, - лише хотів трохи відстрочити неминуче.

- Отже, пане прокрастинаторе, я коротко розповім про наші «варварські» звичаї з кінцівками, а потім вдамося до мозкового штурму, - погодилась я, подумки видихаючи, бо вже призвичаїлась до стриманого та рішучого Доріана, а цей новий бік його характеру був несподіваним.

Пояснення дійсно було коротким, і ми скоро перейшли до головних запитань.

- Вони доволі упевнено розповідали. Якби я не знав, що не розмовляв із жодною з претенденток, напевно замислився б щодо своєї адекватності, - промовив Доріан, повертаючись до насущних питань.

- А у тебе точно не має провалів у пам’яті? – я уважно подивилась на нього.

- Ні, - ствердно відповів Доріан, - але мушу визнати, що наш супротивник могутній, і вирахувати його буде непросто.

- А Ендрю? – згадала я про принца. – Де він зараз? Може, він щось знайшов?

- Навряд він зараз шукає інформацію, - похмуро пробурмотів Доріан, - Мейдару стало погано після останнього балу, Ендрю зайнятий справами королівства.

- Цікаво, чи пов’язано занедужання короля з нашою справою? Можливо, нас відволікають у такий спосіб? – припустила я.

- Цілком дієвий спосіб, - Доріан спохмурнів ще сильніше, - тож поки розраховуємо лише на себе.

- Як невчасно нашу команду залишив гравець, - прокоментувала я.

Нашу розмову перервав слуга, котрий оголосив про візит спадкоємця Тревонійського престолу. Вчасна поява Ендрю трохи розвела хмари моїх нерайдужних думок. Сподіваюсь, Доріан також сприйме це як гарний знак.

Привітавшись із нами, Ендрю присів у крісло поряд зі мною і уважно слухав Доріана.

- Я маю дві версії, - говорив між тим ін-Грей, - або злодій змінив спогади претенденток, або від початку навіював їм наші образи.

- Або то справді були ви, але не пам’ятаєте цього, - все ж я вставила свої п’ять копійок.

- У будь-якому випадку, наш супротивник дуже сильний, - Ендрю був явно стурбований. – Я дещо знайшов у королівських таємних сховищах, що навело мене на певні думки. Окрім закляття мороку, мені потрапили на очі записи про один давній ритуал повернення душі, для котрого необхідно накопичити величезну кількість магії та тіло, до якого душа буде підселена.

- Отже, потрібен носій та доступ до великого обсягу магії, і де її ліпше зібрати, як не на відборі, - промовив Доріан.

- Але кого планують повернути? Є якісь ідеї? – я переводила погляд з Доріана та Ендрю.

- Я ще не усе прочитав, тому не можу стверджувати, але припускаю, що скоріш за все йдеться про повернення жіночої душі, судячи з того, що збирають саме жіночу магію, - відповів Ендрю.