Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 9

Мирослав і Соколов сиділи за великим дубовим столом у приватному кабінеті, що знаходився в одному з бізнес-центрів міста. Вони давно не зустрічалися, і це було більше, ніж просто зустріч двох чоловіків — це була битва, де кожен з них намагався виграти свою гру.

Соколов не виглядав втомленим. Навпаки, він здавався впевненим у своїй силі. Його погляд був холодним і розважливим, а посмішка, яка грала на його губах, не віщувала нічого хорошого для Мирослава.

— Ми можемо зробити це просто і без зайвих слів, Мирославе, — почав Соколов, розслаблено спираючись на спинку стільця. — Ти знаєш, чого я хочу. Я не залишу тебе в спокої, поки не отримаю, що мені належить.

Мирослав зустрів його погляд спокійно, хоча в серці відчував напругу. Він прекрасно розумів, чому цей чоловік знову з'явився в його житті. Все, що Соколов робив, було в межах його плану. І це було не просто змагання за бізнес або вплив. Це була боротьба за контроль над їхнім минулим і майбутнім.

— Якщо ти маєш на увазі Оксану, то ти зробив величезну помилку, — відповів Мирослав холодно, трохи стискаючи кулаки. — Вона не твоя мета, Соколов. Я прошу тебе залишити її в спокої.

Соколов засміявся. Це була одна з тих посмішок, які викликали відчуття, що він вже знає все і має верх у цій грі.

— Моя мета? — запитав він. — Ти серйозно? Оксана не є частиною цього плану. Вона — це просто чергова ланка в твоїй історії, Мирославе. Але... скажімо так, твої почуття до неї заважають мені отримати те, що я хочу.

Мирослав похитав головою. Це була та частина розмови, яку він не хотів чути, але він уже знав, що не може уникнути цього. Замість того щоб вдаватися у довгі суперечки, він вирішив поставити все на місце.

— Я не дам тобі її, Соколов. Вона не твоя здобич, і я не дозволю тобі зруйнувати її життя.

Соколов нахмурився, його вираз обличчя змінився, і в його очах з’явилося щось небезпечне.

— Ти думаєш, що можеш мені щось заборонити? — його голос став різким, і кожне слово звучало, як обіцянка. — Ти і я... ми з різних світів, Мирославе. І в твоєму світі правила не працюють, як ти хочеш. Я отримаю все, що мені потрібно. Всі ці ігри з тобою не цікаві. І Оксана... Оксана буде моєю, якщо ти не відійдеш.

Мирослав почув це, і відчув, як в його грудях з’являється холод. Він розумів, що зараз або все, або нічого. І він готовий був до цього.

— Ти не розумієш, — сказав Мирослав твердо. — Оксана не твоя. І я зроблю все, щоб вона залишилася далеко від тебе.

Соколов підвівся зі стільця і наблизився до столу, погляд його став ще більш злим.

— Ти все ще не розумієш, — прошепотів він, знизуючи голос. — Я можу зруйнувати тебе. І я це зроблю.

Ці слова залишили на Мирославі глибокий слід. Він знав, що Соколов — це не просто конкурент. Це був чоловік, який не зупиниться ні перед чим. Він завжди йшов до мети, і зараз він був готовий діяти.
 

Тим часом, Оксана сиділа вдома і тримала в руках листа, який вона отримала нещодавно. Це були документи, що повністю змінювали її погляд на все, що відбувалося. Спочатку вона не могла повірити в те, що побачила. Це було свідоцтво про шлюб Мирослава з якоюсь жінкою. І ці документи були абсолютно реальними, з підписами, печатками та датами.

Оксана сіла на ліжко, її руки тремтіли, коли вона переглядала папери знову і знову, не вірячи тому, що бачила. Це була правда, і її серце не витримувало цієї інформації. Як він зміг це приховати? Як він міг бути таким близьким до неї, коли мав свою родину?

Не встигла Оксана оговтатися від шоку, як вона отримала смс від Мирослава. Вона відразу прочитала його слова, але не мала сили йому відповісти. Що сказати йому? Що робити після того, як вона дізналася всю правду?

Тільки тоді вона вирішила: потрібно поговорити. Але вона не знала, як. Тому смс залишилось коротким і без подробиць:

“Мирославе, я не можу бути з тобою. Я покохала іншого. Мені боляче, але я не можу продовжувати це.”

Вона натискала кнопку відправлення і відчула, як її серце почало битися швидше. Це була її відповідь, її рішення, хоча вона й розуміла, що насправді не хоче йти. Вона ще не була готова це зробити, але її душа була розбита.

 

Мирослав тримав телефон у руках, вражений і здивований смс від Оксани. Його серце стиснулося, коли він прочитав її слова. "Я покохала іншого." Це не було простим повідомленням. Це був відголосок глибокого болю і розчарування, якого він не очікував. Відразу ж його розум наповнився сумнівами та запитаннями. Що сталося? Як це сталося?

Пам'ятаючи її останні спільні миті, коли вони сміялися разом, коли вона так ніжно дивилася на нього, він не міг зрозуміти, що саме пішло не так. Вона ж сама не раз казала, як важливо бути відкритими один до одного. Чому вона тепер вирішила зробити цей крок?

Йому було складно прийняти, але в нього була тільки одна мета — знайти відповіді. І якнайшвидше.

Зателефонувавши їй, він не отримав відповіді. Тому Мирослав вирушив до неї, рішучий поговорити і дізнатися, що саме стало причиною її рішення.

Оксана сиділа в своїй квартирі, стискаючи телефон. Її нерви були на межі. Вона не могла зрозуміти, що її так сильно розривало всередині. Лист, який вона отримала, змінив її погляд на Мирослава, і серце почало сумніватися. Не могла зрозуміти, як це стало можливим, як він зміг приховувати від неї свою родину.

Несподівано пролунав дзвінок у двері. Оксана підскочила від несподіванки і, не знаючи чому, відчувала, як її серце затріпотіло від хвилювання. Вона відкрила двері, і перед нею стояв Мирослав.

— Я хочу поговорити, — сказав він, його голос був спокійним, але в очах горів незламний вогонь рішучості.

Оксана не відповіла, тільки зробила крок назад, даючи йому можливість увійти. Вона не знала, як почати розмову, і їй було важко відкрити все, що у неї було в серці.

Мирослав, увійшовши, закрив за собою двері і обернувся до неї.

— Ти не можеш просто так залишити мене. Ти не можеш піти, не пояснивши, що сталося. Я хочу знати, чому ти вирішила це зробити, — його голос був теплим, але в ньому звучала біль.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍