Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через кілька днів, коли Оксана відновилася після емоційної бурі, вона вирішила зробити перший крок і написати Мирославу. Вона не могла більше жити в невідомості.
"Мирославе, я хочу поговорити. Можливо, це буде важко, але я не можу більше терпіти, що від мене що-небудь приховано. Я готова зрозуміти, але хочу бути чесною з собою і з тобою", — вона написала повідомлення і натиснула "відправити".
Мирослав відповів швидко:
"Я буду чекати тебе сьогодні ввечері, Оксано. Ми поговоримо. Ти маєш знати правду."
Ці слова не принесли спокою, а тільки посилили хвилювання. Оксана не знала, чого очікувати, але глибоко в серці вона розуміла, що це рішення дасть їй більше ясності.
Вечір підходив. Оксана приготувалася до розмови. Її серце билося швидше, коли вона виходила з дому. Вона поїхала до нього, знову відчуваючи ту ж тягуче-хвилюючу невизначеність.
Коли вона приїхала, Мирослав вже чекав її, і його погляд був спокійним, але в очах все ж відчувалась тривога.
— Оксано, — сказав він, коли вона увійшла, — я дуже ціную, що ти хочеш поговорити.
Вони сіли на диван, і Мирослав глибоко зітхнув, перш ніж почати.
— Ти маєш право знати все, — почав він. — Я не можу більше тебе тримати в невідомості. Ти запитала про моє минуле, і я не міг дати тобі відповіді, бо боявся, що це може зруйнувати те, що ми будуємо.
Оксана стисла руки в кулаки. Їй було важко слухати, але вона знала, що це важливо.
— Я завжди був залучений у справи, які не стосувалися лише мене. Я маю справи з людьми, яких ти не знаєш, і деякі з них мають вплив на твоє життя теж. Ти стала частиною мого світу, і це небезпечно.
Оксана уважно слухала, і її серце стискалося від незнання, до чого це все призведе.
— Я хочу бути з тобою, Оксано. Але моє життя не таке, як ти собі уявляєш. І я не можу дати тобі те, що ти хочеш, без того, щоб поставити тебе під загрозу.
Оксана подивилася на нього, її погляд був сповнений розчарування, але й співчуття. Вона розуміла, що він важко переживає це.
— Я ціную твою відвертість, Мирославе, але це надто важко для мене, — сказала вона, трохи відвернувшись. — Мені потрібно дати собі час, щоб зрозуміти, чи можу я продовжувати бути з тобою, знаючи, що є стільки прихованих аспектів.
Мирослав кивнув, і його обличчя стало сумним, але він не заперечував. Він зрозумів, що це було правильне рішення для Оксани.
— Я буду чекати, Оксано. Я зрозумію твої почуття.
Оксана вийшла з його дому, відчуваючи важкий тягар на серці, але водночас впевненість у своєму рішенні.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінь серед світла, Деріка Лонг», після закриття браузера.