Читати книгу - "Там, де пахне мигдалем , Syringa"

— Ти розумієш, що мене не так просто провчити?

— Побачимо, — відказала вона, відпиваючи ковток вина.

Вони довго говорили, жартували, згадували кумедні моменти з їхнього знайомства. Каміль розповідав про відрядження, про смішні випадки з роботи, але Аня відчувала, що між словами він говорить їй щось більше.

Коли вечеря добігла кінця, Каміль, здається, щось обдумував. Потім раптом відсунув келих і нахилився ближче.

— А знаєш що? — його голос звучав трохи м’якше. — Незважаючи на всі ці твої витівки, я радий, що ти є в моєму житті.

Аня завмерла на секунду, але потім просто усміхнулася.

— Я теж.

Цей вечір закінчився на приємній ноті. Каміль довіз її додому, і хоча він не зробив жодного зайвого руху, не натякнув на щось більше, Аня знала – між ними вже давно існує щось більше, ніж просто гра в жарти і провокації.