Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

їм, відкинувши свої підозріливі думки. Я почув голос і, слухаючи, що він каже, усвідомив, що чую, відчуваю й думаю точнісінько як у моєму повсякденному світі. Я повільно обернувся, щоб роздивитися. Відштовхуючись від ясності мого сприйняття, я зробив висновок, що перебуваю в реальному світі.

Голос посланця лунав у моїх вухах. Він казав, що для мене єдина відмінність між сприйняттям мого світу та їхнього полягає в тому, що сприйняття їхнього світу починається й закінчується в одну мить, а сприйняття мого — ні, адже моя свідомість вкупі зі свідомістю безмежної кількості подібних до мене істот, які своїм наміром утримують мій світ на місці, зосереджена саме на ньому. Посланець додав, що для неорганічних істот сприйняття мого світу починається й закінчується так само в одну мить, а сприйняття їхнього світу — ні, оскільки безмежна кількість цих істот своїм наміром утримує на місці його.

Тієї миті картина почала розсіюватися. Я був наче водолаз, а прокидатися з того світу було як спливати на поверхню.

У наступному сеансі посланець розпочав діалог зі мною повторенням, що між рухомими тінями й статичними тунелями існують повністю скоординовані й взаємно активні стосунки. Він завершив своє твердження словами:

— Ми не можемо існувати одне без одного.

— Я розумію, що ти маєш на увазі, — сказав я.

У голосі посланця прорізалася нотка зневаги, коли той заперечив, що я не можу зрозуміти, як це бути пов’язаними в такий спосіб, безмежно більший за просту залежність. Я хотів був попросити в посланця пояснення, що він хотів цим сказати, але наступної миті опинився всередині того, що можу описати лише як саму тканину тунелю. Я бачив якісь гротескно сполучені, залозоподібні виступи, що випромінювали непрозоре світло. Мені спало на думку, що це ті самі виступи, які створювали враження схожості з письмом Брайля. Зваживши, що вони були енергетичними згустками від трьох до чотирьох футів діаметром, я почав гадати про достеменний розмір цих тунелів.

— Розмір тут — не те саме, що розмір у твоєму світі, — сказав посланець. — Енергія цього світу іншого типу; її характеристики не збігаються з характеристиками енергії у твоєму світі, і все ж цей світ так само справжній, як і твій.

Далі посланець сказав, що вже розповів мені все про тіньові істоти, коли описував і пояснював виступи на стінах тунелів. Я заперечив, що чув пояснення, але не звернув на них уваги, оскільки гадав, що прямого стосунку до сновидінь вони не мають.

— Тут, у цьому світі, усе безпосередньо стосується сновидінь, — заявив посланець.

Я хотів обміркувати причину мого хибного судження, але мій розум спорожнів. Моя увага сновидіння слабшала. Посланець заговорив знову, і звук його голосу підбадьорив мене. Увага сновидіння суттєво пожвавилася.

— Сновидіння — це той транспортний засіб, що приводить сновидців до цього світу, — сказав посланець, — і всього, що знають маги про сновидіння, вони навчилися від нас. Наш світ сполучений з твоїм світом дверима, що звуться снами. Ми знаємо, як пройти крізь ті двері, але люди не знають. Вони мають навчитись цього.

Голос посланця продовжив пояснювати те, що вже виклав мені раніше.

— Виступи на стінах тунелів — це тіньові істоти, — сказав він. — Я один з них. Ми рухаємося всередині тунелів, їхніми стінами, заряджаючись енергією тунелів, що є нашою енергією.

Мені спало на думку, що я дійсно не здатен сприймати симбіотичні стосунки, як ті, свідком яких зараз був.

— Якби ти залишився з нами, ти б точно навчився відчувати, що означає бути пов’язаними, як пов’язані ми, — сказав посланець.

Здавалося, що посланець чекає на мою відповідь. Я мав відчуття, що насправді він хоче, аби я сказав, що вирішив зостатися.

— Скільки тіньових істот у кожному тунелі? — спитав я, щоб змінити тон розмови, і миттєво пошкодував про це, бо посланець почав надавати мені докладний звіт про число та призначення тіньових істот у кожному тунелі. Він казав, що кожен тунель має певну кількість залежних від нього істот, які виконують певні функції, пов’язані з потребами й очікуваннями тунелів, які їх підживлюють.

Я не хотів, аби посланець ще більше заглиблювався в деталі. Я розсудив так: що менше я знаю про тунель і тіньових істот, то для мене краще. Тільки-но я сформулював цю думку, як посланець зупинився, і моє енергетичне тіло смикнулося, наче його потягли за провід. Наступної миті я лежав, цілковито прокинувшись, у себе в ліжку.

Відтоді я більше не мав страхів, що могли перервати мої заняття. Інша думка почала керувати мною: думка, що я віднайшов ні з чим не порівнюване збудження. Щодня я не міг дочекатися, коли почнеться сновидіння і я змушу розвідника перенести мене до світу тіней. Додавало привабливості те, що мої видіння у світі тіней стали ще більш подібними до життя, ніж раніше. Судячи з суб’єктивних стандартів упорядкованих думок, упорядкованої візуальної та звукової інформації, упорядкованих відповідей з мого боку, мій досвід, скільки він тривав, був так само справжнім, як і будь-яка ситуація в нашому повсякденному світі. Ще ніколи я не мав чуттєвого досвіду, у якому єдиною різницею між видіннями й повсякденним світом була швидкість, із якою ці видіння припинялися. Мить тому я був у дивному реальному світі, а наступної миті — у своєму ліжку.

Я прагнув коментарів і пояснень дона Хуана, але ще й досі стирчав у Лос-Анджелесі. Що більше я зважував свою ситуацію, то більше зростала моя тривога — я навіть став відчувати, що щось назріває у сфері неорганічних істот із шаленою швидкістю.

Зі зростанням тривоги моє тіло поринуло в стан глибокого страху, хоча мій розум був в екстазі від споглядання світу тіней. І, що гірше, голос посланця снів став проникати в мою денну свідомість. Одного дня, відвідуючи лекцію в університеті, я почув, як голос знову й знову твердить, що будь-яка спроба з мого боку припинити займатися сновидіннями згубно позначиться на всіх моїх цілях. Він наполягав, що воїни не ухиляються від виклику 1 що я не маю резонного обґрунтування для припинення моєї практики. Я погоджувався з посланцем. Я не мав наміру нічого зупиняти, і голос лише заново підтверджував те, що я відчував.

Не лише посланець змінився — до гри вступив новий розвідник. Одного разу, перш ніж я почав оглядати предмети у своєму сні, розвідник буквально вистрибнув переді мною й агресивно заволодів моєю увагою сновидіння. Примітною рисою цього розвідника було те, що він не потребував жодної енергетичної метаморфози — він від початку був згустком енергії. В одну мить,