Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур "

6.2

Після того, як жінка вийшла, навколо запанувала напружена тиша. Я Все ще вдавала, що мені байдуже, хоче в крові бурхливим потом розливався адреналін і серце бухкало під в грудях, мов заведене. Важко й уявити, що буде на тому проклятому балу. 

— Зранку ти була більш войовнича, Мелі, — порушив цю тишу Клод, розрізавши її отруйним випадом.

— А ви, рею Клоде, так хотіли насолодитись виставою за сніданком? Вибачте, що не дозволила вам отримати подібне збочене задоволення.

Коли він говорив до мене, одразу ж хотілось вкусити у відповідь. Хотілось змусити цього нахабу вдавитись власними словами або ж хоча б на хвилину втратити зухвалий вираз обличчя, який прикипів до нього намертво. І навіть знаючи, що Клод набагато кращий в мистецтві гри слів, мене це не зупиняло. Я втратила розум? Можливо. 

— Я віддаю перевагу іншим задоволенням, Мелі, — майже промурчав він. Його голос звучав тихо, але чомусь в мене вуха заклало від цього тону. 

— Я помітила, не хвилюйтесь. Але краще б вам з подібними пропозиціями звернутись до ваших коханок. 

— Навіщо? В мене є ти, моя майбутня дружина, — Клод відсалютував мені своїм келихом, дивлячись пронизливим, хитрим поглядом. Ніби й не він зранку розказував, що я мабуть шпигунка.

До речі про це. Чомусь тільки зараз мені згадалась наша зустріч в моїй кімнаті в маєтку Лайонкортів. Це ж Темний до мене припхався з пропозицією стати його майбутньою королевою. І він сам розповів про свої плани стосовно трону, про отруєння Сандри. Я не намагалась випитати подібну інформацію. Так, я запропонувала одружитись перша, але ж не наполягала більше на цьому. То чому ж тоді раптом я шпигунка, а не він дурень?

— Дивно, — поглянувши йому прямо у вічі, копіювала його тон, — що ви й досі збираєтесь одружитись зі мною. Ще зранку ви звинувачували мене в шпигунстві, а зараз вдаєте ніби нічого не сталось. 

— А що було зранку? Не можу згадати.

ЙОго губ торкнулась зарозуміла, весела та хитра посмішка. В його очах іскрилися бісики, поки він невідривно дивився на мене. Клод знущався. І мене це неймовірно дратувало. Хотілось вчепитись йому в обличчя і стерти цей вираз, просто щоб…щоб…Ох, я навіть не могла пояснити самій собі чому мене так зачіпало.

— Проблеми з пам’яттю? У вашому віці це мабуть нормально, — бовкнула і сама злякалась своїх слів. Це ж треба було тільки допетрати таке сказати! Може він і був старший за мене, але ж на старого й зовсім був не схожий.

— Моєму віці? Моєму віці?! — Клод розреготався. — Мелі, ти дарма намагаєшся мене вкусити. Я ж можу і продемонструвати тобі всі принади мого віку прямо за сніданком. Чи це саме те, чого ти прагнеш, кицю? 

“Тікай, дурепо!” — ця думка промайнула в моїй голові, відбиваючись потоком крові у скронях. Догралася? Він же неодноразово прямим текстом висловлював свої наміри. Навіть зранку, звинувачуючи в шпигунстві, він натякав на любовні ігрища. І чому я думала, що цього разу все буде інакше?

— Ні дякую, — відповіла, намагаючись приховати хвилювання, яке миттєво затопило моє тіло. — Я краще піду почитаю, якщо у вас немає ще одного підступного плану, як мене зіткнути з чимось неприємним. Я це було з Лортоном або з пані Корделією.

— Тікаєш, Мелі? — Клод підвівся зі свого місця і підійшов до мене, ставши позаду стільця і схилившись до мого вуха. Жар його дихання миттєво опалив шкіру і викликав табун мурашок. — Не цього разу, кицю. Сьогодні ми проведемо день разом. Увесь день, кицю, увесь. Ми ж маємо познайомитись ближче, чи не так? Не хотілося б проколотись на дрібницях, коли мене запитають, які квіти полюбляє моя наречена, наприклад. 

Він торкнувся мого волосся, пропустив між пальцями кілька пасм, притуливши його спершу до своїх губ і втягневши аромат. А я не знала, що робити далі. Чоловік був надто близько, його увага надто небезпечною для мене. Він чи то грався, чи то справді хотів дізнатися більше про Мелісандру, а я бажала заховатись і не перетинатись з ним якомога довше. Адже проблема в тому, що я сама не знала відповідей на такі питання. В книзі про вподобання Мелі не було ані єдиного слова! 

— Не думаю, що володаря Темного лісу засипатимуть питаннями про улюблені квіти його нареченої. Враховуючи, що наречена — я.

Сказати, що мені не подобались його дії — збрехати. Тому що Клод вабив до себе, притягував погляд, змушував затамовувати подих в очікуванні чогось нового. Не те, щоб в мене не було чоловіків в минулому житті, але такого спокусливого хижака точно ні. І від цього закипала кров в венах. 

Я все ще не була готова здатися та впасти в його руки, ніби він переможець. Все ще опиралась і нагадувала собі, що Клод лише грається, та все ж, хотіла насолодитись цією грою ще трошки, перш ніж знову закритися від нього.

— А якщо я сам хочу знати про тебе більше? — його губи торкнулись мого вуха. Його шепіт спровокував солодке ниття в животі, де миттєво ніби затріпотіли приємні метелики. — Чому ти така жорстока до мене, Мелі? Досить вже опиратись.

Клод неочікувано торкнувся рукою мого підборіддя, великим пальцем погладжуючи ніжну шкіру мало не біля губ. Він злегка тисне, змушує мене повернути голову до нього і я мимоволі підкоряюсь. А коли роблю це, то одразу ж стикаюсь з його обличчям, яке знаходилось так близько, що я могла б порахувати всі його вії. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍