Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

— Ура! Я попала! — радісно вигукнула я.

Вона зітхнула та  схилила голову в бік.

— Не хочу тебе розчаровувати, але ти забила і биток... — промовила вона обережно.

Моя посмішка впала і я з шокованим виразом обличчя побачила, що так і вийшло.

— Не розчаровуйся, в тебе вийде. — Вона підбадьорливо стисла мою руку і підійшла до столу.

Деякий час вона уважно вивчала кулі, а потім нахилилася і зробила удар. Ніла задоволено посміхнулась та стала обходити стіл для вдалого нахилу.

— Давно хотіла запитати. Ви вже обрали дату весілля?

— Е-м-м…Так.

На мить на моєму обличчі з’явилась розгубленість, але я сподівалась, що вона її не помітила.

— Давид нічого не розповідає. З нього інколи потрібно витягати по слову, але й це іноді не вдається, — сказала вона, знизавши плечима.

— Ми запланували на осінь. — сказала я перше, що спало на думку.

— Якщо знадобиться моя допомога — звертайся. В мене є знайома, яка організовує весілля. Ти будеш в захваті від неї.

— Дякую тобі!

— Та пусте! — Відмахнулась вона. — Я тільки рада допомогти.