Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Костянтин звернувся до Тррее:

— Ми зараз летимо на Марс? Як ви керуєте кораблем?

— Так, - підтвердив Тррее. – Тому тобі й говорю, що в тебе є близько 18 хвилин на запитання, бо Марс зараз знаходиться на максимально можливій відстані від Землі – 366 мільйонів кілометрів так як  Марс з Землею знаходиться у кон’юнкцією або сполученням. Щодо керування кораблем, то, по-перше, ми використовуємо нашу нейронний зв'язок з кораблем та штучним інтелектом. Багато в чому нам допомагає штучний інтелект, який дуже давно сприяє нашому розвитку в різних напрямках, а також знаходиться у симбіозі з усім нашим видом.

Тут Тррее звернувся до штучного інтелекту:

— Чи не так, Заратхх?

— Звичайно, Тррее, - відповів Заратхх. – Я завжди готовий допомагати у розвитку цивілізації, як у питаннях життя, так і технологій.

— Я не зовсім розумію, - промовив Костянтин. – Ми спілкуємося якось на кшталт телепатії, хоча це важко назвати телепатією. Але ми ж біологічний вид! Як відбувається такий же зв'язок із Заратхх?

— Заратхх — це не просто штучний інтелект. Ми маємо з ним злиття вже дуже давно. Я навіть зараз не можу згадати точну дату, але приблизно понад шість мільярдів років тому відбулося перше злиття з штучним інтелектом. Можна запитати у Заратхх, коли відбулося перше злиття з ШІ у раси Аніуніуку?

— Перше злиття штучного інтелекту з расою Аніуніуку відбулося шість мільярдів дві тисячі дванадцять років тому, і це був лише початок суспільного розвитку технологій та ШІ, — відповів Заратхх.

— У мене стільки запитань до вас — звідки ви прибули? Чи є ще інші вам знайомі цивілізації? Яка тривалість життя вашої раси? І ще безліч інших запитів! — сказав Костянтин, його голос відображав щире захоплення.

— У тебе обов'язково буде час дізнатися про цілу дюжину інформації. Але це не стане головним. Я вважаю, що Наавві запропонує тобі залишитися з нами і продовжити дослідження в інших світах.

— Чому саме я? — запитав Костянтин, зацікавлений і водночас насторожений.

— Ти зробив те, що в нас називається “Ірсулк” — це означає, що ти врятував розумне життя іншого виду, ризикувавши своїм. Такі нагороди навіть серед нашої раси отримують небагато гуманоїдів. Розумієш, нам заборонено змінювати хід цивілізацій або надавати технології які кардинально змінять вектор розвитку, якщо це не є критично необхідним. Ми можемо втрутитися лише в разі загрози тотального знищення планети, але така загроза повинна бути не пов'язана з технологіями розвитку іншої цивілізації яка сама знищую свою планету та свій вид.

— Як давно ви спостерігаєте за нами? — запитав Костянтин, намагаючись усвідомити всю глибину ситуації.

— Ми увійшли в Сонячну систему за вашими календарними мірками у дві тисячі дванадцятому році в грудні. Чим більше ми вивчаємо людство, тим більше розуміємо, що ви йдете хибним шляхом. О, ось ми й на місці!

Костянтин на мить завмер від отриманої інформації і зрозумів, що його чекає ще багато цікавого. Те, що він раптом побачив на власні очі, вразило його до глибини душі, поставивши розум і тіло в заціпеніння. Це була долина Марінер. По обидва боки розташувалися два величезні крейсери трикутної форми, а посередині – сигароподібний корабель, розміри якого вражали.

Костянтин запитав Тррее:

— Які розміри у кораблів?

— Крейсери, які ти бачиш, — це оборонні системи, тобто військові. Їхні розміри — три на три кілометри. Ми називаємо їх «Аркашни» та “Атафуу”. Корабель посередині — це «Ішуруу», наш науково-дослідний центр. Його розміри складають сім кілометрів в довжину та три в діаметрі. Це одна з експедицій, які шукають інші світи, і ми прямуємо до центру Всесвіту, щоб зібрати якомога більше інформації про його початок — звісно, якщо такий був.

— Що ти маєш на увазі? — поцікавився Костянтин, його зацікавленість зростала.

— Про це поговоримо пізніше, — відповів Тррее. — Зараз тебе зустріне Наавві. Хочу дати тобі пораду: не намагайся його ошукати або одурити, він усе зрозуміє. Більше того, рішення буде за ним — що буде далі. Тобі може бути дуже складно зрозуміти дещо, а дещо взагалі не під силу буде зрозуміти, але це лише поки що.

— Я й не намагався б ошукати чи одурити його, — сказав Костянтин, — але що ти маєш на увазі?

Корабель стикується до сигароподібного об'єкта, дослідницького корабля “Ішуруу” — шлюз відкривається, і у центрі стоїть Наавві. Він одразу привітався з екіпажем, з кожним окремо приклавши руку до грудей — у відповідь йому також висловили привітання. Це було особливе вітання поваги, зовсім не схоже на звичайні привітання, до яких звикло людство. Після цього Наавві підійшов до Костянтина і приклав руку на його груди.

— Поважаю тебе, Костянтин, та вітаю на нашому дослідницькому кораблі “Ішуруу”, — промовив він.

— Поважаю тебе, Наавві. Якщо можна… — почав Костянтин, але його перебив Наавві.

— Розумію, у тебе багато запитань, і ти матимеш на них відповіді. А зараз, будь ласка, йди за мною. Те, що ти врятував Тррее, — це дуже потужна сила, яку ви, люди, не помічаєте у собі і не можете усвідомити. Це не лише фізична сила, а й щось глибше, що стосується розвитку вашого духу. І, на жаль, ви не здатні використовувати цю силу. Головна проблема вашої цивілізації полягає не у використання фізичної сили.

— Що я тут роблю, Наавві? — запитав Костянтин, намагаючись зрозуміти свою роль у всьому цьому.

— Ти тут тому, що у нас є свої принципи, свій кодекс, якщо тобі так зрозуміліше. Він існує вже понад шість мільярдів років і прописаний нашими поводирями дуже давно. Якщо так можна висловитися, ти будеш нагороджений за свій вчинок, і в мене буде ще одна пропозиція для тебе. Який шлях ти обереш для себе, тільки тобі вирішувати, це покаже лише час — якого, до речі, у тебе буде вдосталь поки ми тут знаходимось.

Наавві, Тррее та Костянтин йшли довгим коридором овального тунелю який був напівпрозорим. Костянтин, тим часом, розглядав усе, що його оточувало як у середині так і зовні мальовничий вид каньйону Марінер. Вона вражала своєю красою, нагадуючи справжній марсіанський рай. Костянтин помітив на костюмі Наавві якісь позначки, що відрізняли його від інших. Костюм, здавалося — темно-сірого кольору з золотистим переплетом, з поверхнею, схожою на живу матерію. Вона виглядала вологою, мала відблиск і була вкрита чимось схожим на зірки.