Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

ці види статевих стосунків виходять за межі репродуктивного сексу, який католицька церква визначає єдино допустимим та істинно людським380. Гетеро­анальний і оральний секс не підтримується й сучасним християнським законодавством. Тільки у 2003 році Верховний Суд США скасував останні державні закони, які забороняли анальний і оральний секс між чоловіками та жінками381.

Релігійні правила щодо того, коли, де і як люди можуть займатися сексом, охоплюють безліч різних способів регулювання сексуальності. Обмеження, які встановлюють, коли можна займатися сексом, пов’язані з правилами дотримання чистоти й бажанням поставити під жорсткий контроль статеве життя в шлюбі. Навіть за тих часів, коли приватне життя подружжя було більш обмежене (тільки дуже багаті люди мали власні спальні), правила, які намагалися приборкати сексуальність, було дуже важко реалізувати на практиці. За винятком правил щодо сексу під час менструацій і вагітності жінки релігійні спроби обмежити тривалість сексуального життя дістали незначну підтримку.

Завзяте релігійне регулювання того, які саме отвори можуть бути задіяні в статевому акті, також украй важко було реалізувати на практиці, оскільки це передбачало вторгнення в сексуальне життя партнерів, які мають загальне право займатися сексом один з одним. Релігійно-сексуальні правила фокусуються радше на тому, які отвори допустимі, ніж на обмеженні за часом, хоча знову ж таки існує ціла низка різних аспектів. Гетеросексуальне залучення інших отворів тіла, крім піхви, автоматично визначається нерепродуктивним сексом. Будь-яка релігія, яка вчить, що секс повинен бути обмежений із метою продовження роду, засуджує використання інших отворів. Коли використання останніх стане дозволеним, ми почнемо рухатись у гетеросексуальне «прикордоння». Поняття сексу обмежується актом проникнення пеніса в піхву, такий гетеросексуальний акт автоматично визначається «природним». Але якщо використання інших отворів допускається, тоді виникає питання: чому людям не дозволено робити те ж саме з людьми тієї ж статі?

Заборона на секс у святилищах і деяких інших місцях була більш поширена, ніж тимчасові обмеження, проте це ніколи не набувало великого значення, можливо, тому, що ця заборона збігається з основ­ним звичаєвим правилом більшості культур, що статевий акт є не те, що може здійснюватись у громадських місцях. Ці обмеження ніколи не були причиною потужних протестів ані в теорії, ані на практиці.

Релігійні правила щодо того, де, коли й у який спосіб може відбуватися секс, виступають як останнє нагадування про те, наскільки складною може виглядати гетеросексуальність під релігійним кутом зору. Водночас ці правила становлять гарний приклад центральної ролі сексуальності в багатьох релігіях. Надзвичайно мало (якщо такі взагалі є) царин сексуальної поведінки, в яких релігія не намагалася щось регулювати.

Передусім це розмаїття правил притаманне релігійному підходові до гетеросексуальності. Враховуючи значну кількість дебатів, що точаться сьогодні, доцільніше припустити, що релігії мають проблеми тільки з гомосексуальністю. Однак різні форми гетеросексуальності, навіть гетеросексуальність сама по собі, можуть бути так само поставлені під сумнів із релігійного погляду.

Навіть працювати з гетеросексуальністю як окремою категорією в рамках різних релігій також може бути проблематично. Правила для чоловіків і жінок настільки відрізняються в багатьох релігіях, що сама по собі категорія гетеросексуальності втрачає сенс для обговорення того, що дозволено й що заборонено. Тоді слід розділити гетеросексуальність на дві окремі категорії — чоловічу та жіночу.

Якщо ставити акцент на подружніх рамках для сексу, які настільки чіткі в деяких релігіях, доцільно працювати з подружнім і позашлюбним сексом як з основними категоріями. Недоречно говорити про те, який саме секс позашлюбний — гетеросексуальний чи будь-який інший; будь-який секс поза шлюбом засуджується.

Деякі релігії класифікують секс як той, що може привести до дітонародження, й той, що не може. Саме від цього залежить, благословляють ці релігії секс чи засуджують. Важливим чинником тут є стать партнера та вибір отвору, але ці чинники не будуть тими, які визначають законність певного виду сексу під релігійним кутом зору.

У більшості сучасних релігій існує чітка тенденція більш глибокого розуміння гетеросексуальності як певної категорії. Не в останню чергу це спричинила гомосексуальність, яка була настільки чітко визначена як окрема категорія і релігіями, і суспільством загалом. Після того як стать партнера стала основним чинником для визначення сексуальності, гетеросексуальність перетворилася на предмет підвищеної уваги як значуща категорія. Якщо звернути увагу на загальне християнське ставлення більшої частини Європи до сексу гетеросексуальної пари, стане очевидним, що для багатьох людей не важливо, відбувається цей секс у шлюбі чи поза ним. Отже, шлюбну сексуальність значною мірою заступила гетеросексуальність як домінуюча категорія в релігійно-сексу­аль­ному дискурсі.

6. Одностатевий секс: очікуваний, обов’язковий, засуджений

Наприкінці XVI століття розчарований чоловік на ім’я Міцуо Садатомо блукав пустелею Японії. Він сподівався отримати чудове нат­хнення від буддійського ченця Кобо Дайсі, який жив у ІХ столітті. Шістнадцять днів провів Міцуо на самоті й у молитві, проте нічого не сталося. Але його зусилля не були марними. На сімнадцятий день дух давно померлого монаха показався терплячому Міцуо та посвятив благочестивого чоловіка в усі «таємниці кохання юнаків».

Історія про Міцуо Садатомо та його зустріч із буддійським ченцем, який мав таке благословенне розуміння священної гомосексуальності, була описана самим Міцуо. Ця історія стала вступом до його книжки «Кобо Дайсі», опублікованої в 1598 році. Решта книжки містить докладні рекомендації від святого Кобо Дайсі, також відомого, як Кукай, щодо того, як ченці можуть інтерпретувати різні натяки від чоловіків-новачків, як спокусити їх і які види сексуальних технік і позицій ченці повинні використовувати, якщо вони привернули увагу молодих хлопців1.

Бачення Кобо Дайсі сексу між чоловіками як сексуального таїнства не властиве релігійному ставленню до гомосексуальності. Проте воно спростовує поширене переконання, буцімто масове релігійне засудження одностатевого сексу є одностайним. Але той факт, що багато релігій негативніше ставляться до гомосексуальності, ніж до дошлюбної гетеросексуальності, не означає, що існує фундаментальний конфлікт між релігією та гомосексуальністю. Згідно з баченням Міцуо, гомосексуальні стосунки можуть однаково вважатись і священними, і проклятими. Немає нічого в його релігії, що б визначало її ворожість до гомосексуальності.

Низка учених стверджувала, що гомосексуальність аж ніяк не може бути непроблемною категорією. Як ми вже бачили у випадку гетеросексуальності, гомосексуальність чужа для більшості релігій і культур. У багатьох релігійних і культурних контекстах вирішальне значення має не стать вашого сексуального партнера, а те, що ви насправді робите з ним або нею. У багатьох інших релігійних контекстах, з іншого боку, стать партнера більш важлива, що є нормою сьогодні, оскільки чоловіча й жіноча сексуальність не вважаються паралельними явищами, це також стосується й гомосексуальності. Споглядаючи на відношення релігії до одностатевої сексуальності, варто мати на увазі, що гей або лесбіянка як