Читати книгу - "Шістка воронів"

продовжував.

— Довколишні урвища неприступні, тож північний шлях залишається єдиною можливістю потрапити туди чи вийти назовні. Вам доведеться минути контрольно-пропускний пункт з охоронцями навіть раніше, ніж ви опинитеся перед кільцем стіни.

— Два контрольно-пропускні, — зауважив Вілан. — Коли я був там, їх було два.

— Ось бачиш, — звернувся Каз до Джаспера. — Корисні навички. Вілан спостерігає за тобою, Гелваре.

— Чому пунктів два? — поцікавилася Інеж.

Матаяс утупився поглядом у чорні дошки підлоги з волоського горіху й відповів:

— Дві групи вартових важче підкупити. Надійність Двору завжди ґрунтується на численних повторах, що дозволяють уникнути небезпек. Якщо ви зайдете так далеко…

— Ми, Гелваре. Якщо ми зайдемо так далеко, — виправив його Каз.

Фієрданець ледь помітно стенув плечима.

— Якщо ми зайдемо так далеко, зовнішнє кільце поділене на три сектори: в’язницю, споруди дрюскеле й посольство. Кожен із секторів має власні ворота в кільцевій стіні. Ворота в’язниці завжди працюють, але за ними постійно стежать озброєні найманці. З інших двох у будь-який час функціонують лише одні.

— Як визначають, котрими ворітьми користуватися? — втрутився Джаспер.

— Розклад змінюється щотижня, а вартові дізнаються про свою зміну лише в ніч напередодні.

— Може, це й добре, — зауважив Джаспер. — Якщо нам удасться зрозуміти, котрі ворота не використовують, там не буде ані охорони, ані тих, хто натискає на важелі…

— Навіть коли ворота не використовують, там завжди чергують щонайменше четверо вартових.

— Переконаний, що з чотирма ми якось упораємося.

Матаяс похитав головою:

— Ворота важать тисячі фунтів, і їх можна відчинити лише з будки вартових. І навіть якщо вам удасться підняти одні з них, відчинення воріт поза розкладом активує Чорний Протокол. Увесь Двір буде ізольовано, і вас швиденько викриють.

Кімнатою попливли брижі занепокоєння. Джаспер незграбно посунувся. Судячи з облич присутніх, кожного схвилювала та сама думка: «У що ми вплуталися?» Лише Каз залишився незворушним.

— Запиши все, — сказав він Віланові, тицяючи в папір. — Гелваре, я сподіваюся, пізніше ти опишеш молодшому Ван Екові механізм сигнальної системи.

Матаяс насупився.

— Не те що б я справді знав, як вона працює. Якийсь набір дротів і дзвіночків.

— Розкажеш усе, що знаєш. Де вони триматимуть Бо Юл-Баюра?

Матаяс повільно підвівся й наблизився до плану, що оживав під Вілановим пером. Його рухи були неохочими й настороженими, наче Каз запропонував погладити гримучу змію.

— Імовірно, тут, — сказав фієрданець, показуючи пальцем на мапу. — У секторі в’язниці. Камери з найвищим рівнем безпеки розташовані на останньому поверсі. Тут тримають найнебезпечніших злочинців. Убивць, терористів…

— Гришників? — поцікавилася Ніна.

— Саме так, — відповів Гелвар, вишкіряючись.

— Ви, друзі, збираєтеся добряче нас розважити, чи не так? — запитав Джаспер. — Зазвичай люди починають ненавидіти одне одного, пропрацювавши разом тиждень, але ви двоє рвонули на старті.

У відповідь він дістав два сердиті погляди й променисто всміхнувся, але Казова увага була зосереджена на планах на майбутнє.

— Бо Юл-Баюр не становить небезпеки, — мовив він задумливо. — Принаймні такої, як інші. Гадаю, вони не триматимуть його під замком разом із грабіжниками.

— Я думаю, його триматимуть у могилі, — зауважив Матаяс.

— Виходитимемо з припущення, що він досі живий. Бо Юл-Баюр — важливий в’язень, вони не хочуть, аби він потрапив до неправильних рук, перш ніж постане перед судом. То де він опиниться?

Матаяс подивився на мапу.

— Споруди в зовнішньому кільці оточують крижаний рів, а в його центрі перебуває Білий острів, де розташовані скарбниця й королівський палац. Це найнеприступніше місце в Льодовому Дворі.

— Тоді Бо Юл-Баюр буде там, — відповів Каз.

Матаяс посміхнувся. Насправді це була навіть не посмішка, а радше вишкіряння зубів.

«Він навчився так вищирятися в Пекельних Воротах», — подумав Джаспер.

— Тоді ваші пошуки не мають сенсу. Група чужинців у жодному разі не потрапить до Білого острова.

— Не радій передчасно, Гелваре. Якщо ми не вийдемо звідти, тобі не бачити свого помилування, як власних вух.

Матаяс здвигнув плечима.

— Я не можу змінити реальність. За крижаним ровом пильнують із численних вартових веж на Білому острові та з пункту спостереження на верхівці Годинника Старійшин. Його неможливо перетнути іншим шляхом, аніж по скляному мосту, але туди не можна потрапити без дозволу.

— Наближається Грінґкелла, — утрутилася Ніна.

— Замовкни! — гиркнув у відповідь Матаяс.

— Прошу, продовжуй, — мовив Каз.

— Грінґкелла — це «день, коли слухають». Коли він надходить, на Білому острові відбувається посвята нових дрюскеле.

Шкіра на Матаясових кулаках напнулася й зблідла.

— Ти не маєш права говорити про такі речі. Вони священні.

— Це факти. Фієрданська шляхта влаштовує гучну вечірку, запрошуючи гостей із цілого світу, і чимало розважальників приїздить із Кеттердама.

— Розважальників?

— Акторів, танцівників, труп із виставами «Комеді Бруте» і найвправніших майстринь із будинків насолод, що в Західній Клепці.

— Я думав, фієрданці тримаються подалі від таких забав, — зауважив Джаспер.

Уста Інеж скривилися.

— Ти ніколи не зустрічав фієрданських солдатів у Клепках?

— Я мав на увазі, коли вони вдома, — пояснив Джаспер.

— Це єдиний день на рік, коли всі припиняють поводитися жалюгідно й дозволяють собі розважитися, — відповіла Ніна. — До того ж лише дрюскеле живуть, наче ченці.

— Щоб гарно провести час, необов’язково купувати вино і… плотські втіхи, — бризнув слиною Матаяс.

Ніна змигнула в його бік блискучими віями.

— Ти не зрозумієш, що це «гарно проведений час», навіть якщо він підкрадеться до тебе й запхає тобі в рота цукерку. — Вона перевела погляд на мапу. — Ворота посольства будуть відчинені. Може, нам не варто перейматися, як потрапити до Льодового Двору. Імовірно, ми можемо просто ввійти досередини разом з акторами.

— Це не те саме, що Пекельне Дійство, — задумливо сказав Каз. — Так просто впоратися нам не вдасться.

— Гостей перевіряють за кілька тижнів до того, як вони прибудуть до Льодового Двору, — вів далі Матаяс. — Кожен, хто потрапляє на територію посольства, віддає документи на перевірку й переперевірку. Фієрданці геть не дурні.

Ніна звела брову.

— Принаймні не всі.

— Не буди звіра, Ніно, — застеріг дівчину Каз. — Нам потрібно, щоб він залишався дружнім. То коли відбувається вечірка?

— Це сезонна подія, — повідомила Ніна. — На весняне рівнодення.

— За два тижні, починаючи від сьогоднішнього дня, — підрахувала Інеж.

Каз нахилив голову набік і сфокусувався на якійсь віддаленій точці.

— Обличчя свідчить, що він вигадує якусь нову махінацію, — прошепотів Джаспер, звертаючись до Інеж.

Вона кивнула.

— Однозначно.

— «Біла троянда» відправляє делегацію? — запитав Каз.

Ніна похитала головою:

— Нічого про це не чула.

— Навіть якщо ми вирушимо просто до Дієрнгольму, — сказала Інеж, — нам знадобиться тиждень, щоб дістатися туди. Ми не маємо часу, щоб дістати безпечні документи чи розробити прикриття, котре виявиться достатньо надійним, щоб пройти ретельну перевірку.

— Ми не збираємося заходити всередину через посольство, — заперечив Каз. — Битимемо