Читати книгу - "Бувайте, і дякуємо за рибу"

від телефону і мені варто передзвонити пізніше.

— Ой.

— Я передзвонив знову. Вона сказала, що ситуація покращилась. Він тепер за якихось 2,6 світлових роки від телефону, але це все одно далекувато і він не зможе докрикнути.

— А ти не припускаєш, — сказала Фенчьорч із сумнівом, — що є ще хтось, з ким ми могли б поговорити?

— Навіть гірше, — сказав Артур, — я розмовляв з якимось типом з науового журналу, який насправді знає його, і він сказав, що Джон Вотсон не тільки вірить, але й насправді має абсолютні докази, зазвичай продиктовані йому ангелами із золотими бородами і зеленими крилами, в сандалях Dr. Scholl, що наймодніша нерозумна теорія місяця вірна. Людей, які сумніваються у його маревах і задають питання, він тріумфально перериває на середині речення історіями про сандалі, і більше нічого.

— Я не думала, що все настільки погано, — тихо сказала Фенчьорч. Вона мляво помахала білетами.

— Я телефонував до місіс Вотсон знову, — сказав Артур. — Її звати, між іншим, і тобі, мабуть, було б цікаво дізнатись, Таємна Джил.

— Розумію.

— Я радий, що ти розумієш. Я думав, що ти можеш не повірити в мої розповіді, тому коли я телефонував, то підключив автовідповідач, щоб записати дзвінок.

Він пішов прямісінько до апарату і почав возитися і пітніти над усіма тими кнопками. А все через те, що його особливо рекомендував журнал Which? і тому ним майже неможливо було користатися не божеволіючи при цьому.

— Ось воно, — сказав він решті, витираючи піт з чола.

Голос був високим, з шумом і тріскотом через свою подорож до геостаціонарного супутника і назад, але ще в ньому відчувалась нав’язлива теплота.

— Можливо мені слід пояснити, — сказав голос Таємної Джил Вотсон, — що телефон насправді в кімнаті, в яку він ніколи не заходить. Розумієте телефон у Божевільні. Вонко Адекватний не любить входити до Божевільні, тому він і не входить. Я думаю вам слід це знати, щоб зекономити час на дзвінках. Якщо ви хочете зустрітися з ним, то це дуже легко влаштувати. Все що вам потрібно це увійти. Він зустрічається з людьми тільки за межами Божевільні.

Дуже збентежений голос Артура:

— Вибачте, я не розумію. Де знаходиться божевільня?

— Де Божевільня? — Голос Таємної Джил знову. — Ви коли не будь читали інструкцію на упаковці зубочисток?

На плівці, Артурів голос визнав, що не читав.

— Ви можете захотіти зробити це. Ви можете виявити, що це прояснить деякі речі. Ви можете виявити, що там вказано де Божевільня. Дякую.

Звук гудків. Артур вимкнув автовідповідач.

— Ну що ж, я припускаю, ми можемо розцінювати це як запрошення, — сказав він і знизав плечима. — Я насправді дістав його адресу від того типа з наукового журналу.

Фенчьорч поглянула на нього задумливо нахмуривши брови, а потім знову на квитки.

— Ти думаєш воно того варте? — запитала вона.

— Ну, — сказав Артур, — єдина річ, яку про нього розповідають, і з якою я згоден, крім того факту, що його всі вважають божевільним, це те, що він справді знає більше за всіх живих людей про дельфінів.

Розділ 29

Важливе оголошення. Рейс номер 212 до Лос-Анджелеса. Якщо до плану вашої подорожі на сьогодні не входить Лос-Анджелес, то зараз якраз ідеальний час, щоб покинути салон літака.

Розділ 30

В Лос-Анджелесі вони винайняли автомобіль, в одному з тих місць де дають в оренду машини, які викинули на смітник інші люди.

— Змусити її вписатися в поворот інколи важко, — сказав хлопець в сонцезахисних окулярах, і вручив їм ключі, — інколи простіше вийти з машини і піймати авто, яке рухається у потрібному вам напрямку.

Артур і Фенчьорч залишилися на ніч у готелі Сонячний Бульвар, в якому, як їм казали, вони отримають масу задоволення від його загадковості.

— Тут всі або англійці або дивні, або і те і те разом. В них тут в басейні англійські рокери читають Мова, Правда і Логіка 11купці фотографів.

Це була правда. Там був один, який справді так робив.

Завідувач гаражем не особливо хвилювався про їх машину, але в цьому не було нічого поганого, бо їх також вона не особливо хвилювала.

Пізніше, того ж вечора вони їхали пагорбами Голівуду, вздовж Малхоланд Драйв і спершу зупинилися, щоб окинути поглядом сліпуче море вогнів, які являли собою Лос-Анджелес, а пізніше зупинилися, щоб окинути поглядом сліпуче море вогнів, які являли собою долину Сан-Фернандо. Вони обоє погодилися, що відчуття сліпучості дійшло лише до очей, але зовсім не торкнуло інших частин тіла, і тому поїхали далі несучи в собі, якесь дивне незадоволення побаченим. Коли хвилюючі моря вогнів зникли, стало непогано, але світло означає освітлювати щось, та проїхавши через усе те, що це вогні мали освітлювати, вони про це навіть не задумувались.

Вони спали неспокійно і прокинулись аж по обіді, коли навколо висіла неймовірна спека.

Проїхавши автомагістраллю до Санта Моніки вони спочатку вирішили подивитися на Тихий океан. Це було місце де Вонко Адекватний проводив весь свій час і добру частину ночей.

— Хтось розповів мені, — сказала Фенчьорч, — що одного разу чув розмову двох старих леді на пляжі, які займались тим же що й ми, вперше в житті споглядали Тихий океан. І очевидно, після довгої паузи, одна з них сказала іншій: «Знаєш, а він не стільки великий, наскільки я очікувала».

Їх настрій покращився коли сонце сповзло ближче до західної частини неба, і до