Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Глава 16. Владислав

Я прокинувся через те, що десь у іншій кімнаті дзвонив проклятий мобільник. Розплющив очі, потягся і не відразу зрозумів, що щось не так.

А коли у свідомість увірвалися картинки вчорашньої ночі, миттю прийшов до тями і побажав продовження вчорашнього банкету. Але Кіри поряд не було. Наче ця ніч була лише сном.

- Гей, нічна німфо, де ти? - Я вирішив, що, може, вона на кухні або у ванній кімнаті. Обійшов усю квартиру, визирнув навіть на балкон, але дівчини ніде не було.

Повернувся до кімнати, намагаючись знайти телефон. Спочатку штовхнув ногою комод, перетрусив одяг на дивані, зазирнув під крісло, а потім зі злості кинув об стіну пульт, але телефон так і не знайшов.

Я сердився на себе і на це  дівчисько. Але насамперед, звісно ж, на себе. За те, що не зміг супротивлятись спокусі, і за те, що не проти повторити це знову. Ось зараз до скрегота зубів хочеться забратися до неї на балкон, проникнути в квартиру і розбудити цю втікачку.

Заливаю воду в кавоварку, натискаю на кнопку та дивлюся, як стікає у чашку ароматна кава. Поволі до мене почали повертатися розсудливість і холодна обачність.

Провести ніч з Кірою було дуже поганою ідеєю. Об'єкт потрібно тримати на доступній відстані та не створювати жодних емоційних прив'язок. А я переступив межу, інакше чому мені так хочеться бачити її зараз біля плити у моїй футболці?

Намагаюся викинути з голови її  пухкі губи та сповнений ніжності погляд. Вона моя робота, дівчинка на одну ніч, до того ж, я вже давно тримаю всіх жінок на відстані. Міла у цьому плані попрацювала на славу.

Я закохався як ідіот, був готовий кинути хлопців із їхнім нелегальним бізнесом, обсипав її подарунками та возив на курорти. Міла мріяла про модельний бізнес, і я дав їй це. Приплатив, де треба, і її охоче протягли на один із невеликих показів, і помчало.

Міла рідше стала з'являтися вдома, обзавелася новими друзями, постійно зникала на зйомках або в салонах. А через рік, коли я зробив пропозицію, сказала, що я гальмую її кар'єру і що їй запропонували контракт в Іспанії.

І звалила.

Я хворів нею не один рік, намагаючись стерти спогади випадковими зв'язками. Хотів здохнути, але смерть щоразу оминала мене. Годинами міг вирячитися на наші спільні фотографії, на яких ми були щасливі. А потім спалив усе до біса, продав квартиру, щоб нічого не нагадувало про неї, і вирішив, що більше жодну жінку не підпущу до себе так близько, як її.

Знову пролунала мелодія дзвінка. Я прислухався і рушив на звук. Підняв штани, які вчора стягнув поспіхом, і дістав із кишені телефон.

Туман. Як вчасно!

- Так? - Підходжу до дверей і дивлюся у вічко, чи не блукає десь  Злюка.

- Здається, Князь проковтнув наживку, хоч і намагався вдати, що йому все одно. Пришли ще кілька фото і не зводи очей з дівчини, щоб її не вкрали у нас з-під носа. Ще тиждень, і слідак буде в нас у кишені.

- Слухай, Тумане, я ось що подумав: вона надто доросла, щоб бути його дочкою. Сам подумай, скільки цьому Князю? Не більше сорока? А дівчинка доросла вже зовсім. Може, вона лише винаймає квартиру? - Це питання не давало мені спокою вже кілька днів. Я бачив Князя, і Кіра скоріше підходить на роль його сестри, у крайньому разі коханки, ніж на дочку.

- Менше думай, Зміє, твоя справа виконувати мої вказівки, а не філософствувати про вік дівчинки. Чи ти вже встиг приглянути її собі? Спочатку Христина моя, а тепер ця? - Кривлюсь від згадки про його дивну доню і бажаю більше ніколи в житті з нею не бачитися. Мабуть, це одна з найбільших помилок, які я робив.

- Зрозумів, продовжую стеження. - Мій голос звучить рівно та беземоційно, але в душі зароджується якесь неприємне почуття.

Так, я можу з легкістю набити комусь морду, можу переламати кістки, але застосовувати фізичну силу до жінок це не моє. А знаючи Тумана, неважко здогадатися, що буде, якщо Князь не погодиться на наші умови та не закриє справи.

Натискаю відбій у той самий момент, коли голосно грюкають сусідні двері і чується якась метушня. Кіра дзвенить зв'язкою ключів і швидко віддаляється у бік ліфта.

Відриваюся від дверей і біжу до шафи. Натягую перші джинси, футболку, хапаю ключі від машини і поспішаю покинути квартиру, щоб не втратити її з виду.

Що ж, побачимо, чим ти живеш, моя пристрасна дівчинко.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍