Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 32 (Ніколь)

мене розбудив Денис, він ворочався по всьому ліжку, я піднялася і увімкнула лампу і глянула на нього, я торкнулася його чола, а воно палало. у нього був сильний жар, я його розбудила

 - Денисе, в тебе жар сильний - він дивиться на мене такими червоними очима

 - царапка, все добре - він починав відмахуватися

 - Денисе, зараз треба поміряти температуру і випити жарознижуюче, не смій засинати - я встала та побігла на кухню, знайшла його аптечку і взяла звідти термометр та жарознижуюче, повернулася до нього та сіла поряд. допомогла йому піднятися, поставили термометр та чекали результат. через пару хвилин я почула тихий звук термометра забрала та подивилася

 - прокляття, 38.6 - я глянула на нього, розуміла як йому погано і, що хоче спати

 - котику, випий цю таблетку і лягай спати - я дала йому таблетку і воду, він випив і ліг, я його накрила ковдрою, а сама не лягала, сон якось пропав після цього. 

коли він знову заснув, то марив, він кликав мене я казала, що тут, але він наче не чув мене. 

хвилин через 20 я знову торкнулася його, він вже не був таким гарячим, я полегшено зітхнула, просиділа над ним години 4 точно, я глянула на годинник була 5 ранку, я лягла поруч з ним. не помітила як і сама заснула. мене розбудив будильник який був на 7 годину, я зовсім не виспалася, глянула на Дениса він ще спав, торкнулася його чола, жар був але не такий сильний, я не будила його, сама обережно виміряла його температуру, на цей раз було 37.6

спати я вже не планувала лягати, хоч і хочеться я прийняла душ, пішла зробила каву, щоб відігнати сонливість, весь ранок до мене дзвонив батько, якщо чесно я не хотіла говорити з ним, мені було дуже образливо, що він Дениса не впустив дім. а Денис і не сміє ображатися на мого батька, він його дуже поважає, не дивлячись на його вчинки. тобто виходить, що Денис захворів через мого батька..

коли я майже допила каву, тато знову дзвонив, я взяла трубку

 - доброго ранку, тату

 - доброго ранку, ти як? він тобі нічого не робить? - він спитав так, наче ми декілька днів разом

 - тату, ми рік були разом і через 6 місяців знову разом, про які образи може йти мова?

 - ну я не знаю, може він дозволив собі зірватися на тобі

 - тату, він не ти, щоб зриватися на інших

 - не зрозумів, ти як зі мною розмовляєш?! - йому не сподобалося це, чутно по голосу

 - а як ти вчора поставився до Дениса? в нього з ночі сильний жар і зараз він з температурою, для чого ти так з ним? - мій голос став тихим

 - я не хотів і не хочу, щоб ти була з ним разом. але вас хоч розлучай, хоч не розлучай все одно нічого не зміниться

 - я тобі нагадаю ці слова на нашому весіллі, де ти будеш радіти, що твоя дочка виходить заміж - я завершила виклик, бо знала, що буде. я пішла до Дениса, коли зайшла то він вже не спав, я підійшла до нього

 - доброго ранку, ти як? - торкнулася його чола

 - доброго ранку, трохи краще, але втома і сильний головний біль є - чесно відповів він

 - в тебе вночі був сильний жар, я давала тобі таблетку і ти спати ліг - позіхнула

 - зі мною все зрозуміло, а сама ти хоч спала?

 - з вечора годинку десь поспала і потім, ще 2 години. в підсумку 3 години всього, а так я сиділа спостерігала за твоїм станом

 - царапка, ну не треба ж було так. давай зараз поспи, мені краще вже, поснідаю вип'ю ліки і займусь домашніми справами

 - Денисе, я хвилююсь за тебе, якщо тобі гірше стане? 

 - я тебе розбужу якщо мені буде погано, обіцяю. а зараз поспи - він поклав мене в ліжко і накрив ковдрою, поцілував та вийшов з кімнати. я деякий час ворочалася, але змогла заснути 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍