Читати книгу - "дзвінок який змінив моє життя , ліліанаа"

Розділ 33 (Денис)

пройшло напевно години 2 як Ніколь спить, я поснідав, прийняв ліки, прибрав в квартирі. тільки збирався піти до неї, як в двері пролунав дзвінок, я підійшов та відкрив, на порозі стояв Ігорь Іванович

 - доброго дня, якщо ви до Ніколь то вона спить

 - та я до тебе, дурню

 - кхм, я Денис - він скоса глянув на мене, ми пройшли на кухню, я зробив нам чай і сів за стіл

 - щось натворив?

 - хочу поговорити - він поглядом пропалює мене

 - вчора ти сидів на вулиці, а зараз по моїй вині ти хворий, це перше за, що я хочу перепросити

 - Ігорь Іванович, це таке, не звинувачуйте себе

 - ще я зрозумів, що вас з Ніколь ніщо не розлучить, я

за це також перепрошую

 - вас можна зрозуміти, ви хочете лише кращого для своєї дочки. але не зрозумійте мене не правильно, в такому випадку вам треба було поговорити з нею відверто, а не розлучати нас. я зможу вас зрозуміти тільки тоді, коли і в мене буде дочка яка вже буде закохуватися, зараз нажаль ніяк.. 

 - ти Ніколь зробив пропозицію? - я шоковано глянув на нього

 - звідки така інформація?

 - мені Ніколь сьогодні в ранці, щось за весілля торочила, але вона швидко закінчила виклик і більше не брала трубку

 - може ви її не правильно зрозуміли? але буду з вами відвертий, в планах є таке і в скорому часі втілю в реальність. доречі в неї скоро день народження, тож може це буде найголовнішим сюрпризом - я легко посміхнувся

 - ти справді її кохаєш? - спокійно мене запитав її батько

 - дуже, дуже сильно. коли вона поїхала я думав помру від душевного болю, а якщо не від нього то сам себе вб'ю. перші 2 місяці зі мною жила моя сестра, вона кожного ранку мені розповідала як я марив в ночі, як кликав Ніколь у снах, це було жахливо. тож на майбутнє, щоб ви чи хтось інший не робив, я Ніколь не відпущу, поки вона сама цього не захоче - я встав та відійшов до вікна 

 - я бачу, що тобі її довірити можна - він підійшов до мене

 - моя дочка, тепер з тобою, бережи її - він простягнув мені руку, ми пожали руки

 - Ігорь Іванович, дякую вам за цю розмову, дякую за Ніколь, дякую вам за все - він посміхнувся

 - вона щаслива з тобою, тож нехай такою і залишається, не хочу бачити її засмученою - після цих слів він пішов, я сів на стілець і зайшла Ніколь

 - ти прокинулася вже - я посміхнувся, вона підійшла до мене

 - нарешті 2 чоловіка яких я так люблю поладнали, я найщасливіша - вона мене поцілувала

 - ти все чула?

 - ні, не все, я підійшла до дверей коли тато запитав чи справді ти мене кохаєш і до кінця - вона сіла на стільчик поряд

 - знаєш, я сказав все від душі батькові, я не хочу приховувати, все по чесному, він повинен знати все, так як він нарешті довірив тебе мені - я її поцілував, а вона посміхнулася 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍