Читати книгу - "Шостий поверх, Ангеліна Кріхелі"

Розділ 18

— Хто це? — здригнулася Клара, коли пролунав дзвінок у двері.

І справді, прийнявши ванну, випивши кави й сівши на дивані під пледом, знехотя вибралася до коридору, поправляючи задрану на спині піжаму з плюшевими ведмедями. Глянула у вічко й обімліла.

Тут же широко відчинила двері, зустрівшись із палаючими очима Ярослава. Він струсив із шапки сніг, що налетів, обдавши її холодною, колючою вологою, і ступив усередину, негайно загорнувши в обійми.

— Я подумав, що чекати, поки ти приїдеш, надто довго, — весело заявив чоловік, насолоджуючись відчуттям, що перебуває на своєму місці.

— Ти божевільний, — щасливо пробурмотіла Клара, уткнувшись обличчям у його холодну куртку.

— Класні ведмежата, — усміхнувся Ярик, відсторонюючи її від себе, щоб зазирнути в очі й переконатися, що тут йому раді.

— Як ти? — почала було Клара, але договорити не встигла, бо наступної миті він підхопив її на руки, недбало скинув взуття в коридорі й повів у кімнату, регочучи, як божевільний.

То сміючись, то цілуючи її, квапливо зривав із себе одяг, зрівнюючи їхнє становище, аж доки не лишився в одному тільки светрі та джинсах.

— Ти пахнеш жасмином, — із насолодою потягнув повітря поруч із її шиєю.

— Я щойно приймала ванну, — зніяковіло пояснила, притискаючись до бажаного чоловіка.

— Без мене? — обурився жартівливо, м'яко кусаючи ніби на покарання.

— Як ти повернувся? — задихаючись від внутрішнього тремтіння насолоди від безперервних дотиків, запитала, поступово переймаючи ініціативу.

Вона, безумовно, збожеволіла разом із ним. Але це так чудово!

— Зійшов на найближчій станції й взяв таксі, — знизав плечима Ярослав, не перериваючи свого захопливого заняття.

— Ти ж... хотів... у понеділок...

— Тс-с, Кларо... — усміхнувся, мигцем глянувши на годинник. — Понеділок уже за пів години. І це більше не має значення.

Вони повільно досліджували одне одного, не поспішаючи, немов кожна мить була дорогоцінною. Ярослав ніжно торкався її волосся, перебираючи його пальцями, а Клара, своєю чергою, насолоджувалася його теплом, відчуваючи, як його руки обвивають її талію. Кожен дотик викликав у ній хвилі ніжності й пристрасті, заповнюючи їхні серця вогнем бажання.

Коли Клара і Ярослав зблизилися, ніч набула власних правил. Вони вже знали, що між ними існує магія, але саме в цей момент пристрасть спалахнула з такою силою, що здавалося, ніби світ довкола них розсипається на дрібні частинки.

Погляди сповнені обіцянок, повітря навколо них наелектризоване. Ярослав, нахилившись до Клари, захопив її ніжним, але наполегливим поцілунком. Його губи були гарячими і вимогливими, немов намагалися закарбувати кожну мить цього чарівного часу.

Клара відповіла йому з таким же завзяттям, дозволяючи своїм почуттям захлеснути її, як бурхлива річка. Його дотики до її шкіри викликали тремтіння, змушуючи її забути про все, крім них двох.

Клара, тихенько сміючись від щастя, що переповнювало, потягнула його до себе, жадібно вбираючи запах його шкіри та відчуваючи тепло його тіла. Погляд Ярослава був сповнений бажання, а його руки, ковзаючи по її стегнах, змушували завмирати від захвату.

Ярослав знову і знову цілував її, розпалюючи внутрішній вогонь, який і без того погрожував спалити вщент їх обох. У момент, коли погляди їхні зустрілися, а тіла з'єдналися, він остаточно усвідомив, що заради неї міг би подолати будь-яку відстань. Завмер на мить, вражений цим зізнанням самому собі.

Клара була охоплена хвилею відчуттів, яких раніше ніколи не знала. Кожен його жест, кожна ласка, погляд пробуджували в ній почуття, які змушували її горіти зсередини. Вона почувалася живою, немов уперше відкривала для себе світ, сповнений кольорів і звуків, де вони були головними героями своєї історії.

Час втратив значення. Ярослав притискав її до себе, і Клара відчувала його силу, його пристрасть. Вони створювали власні правила, вивчаючи одне одного в цьому танці пристрасті.

Утім, це для них час втратив значення. Годинник лише тихенько посміювався вусиками чорних стрілок на циферблаті, відраховуючи час до ранку. Коли якщо не Ярослав, то Клара неодмінно повинна буде піти на роботу. Бо трудові будні ніхто не скасовував, а працювати дистанційно шеф навряд чи дозволить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍