Читати книгу - "Закохана у боса , Кетрін Сі"

~ ЕПІЛОГ ~

Минув рік з того часу, як ми з Еміром перестали боятися своїх почуттів і вирішили дати шанс нашому коханню. Всі ці місяці, коли ми разом долали сумніви, страхи та непорозуміння, здавалися мені важким, але таким важливим шляхом. З кожним кроком я все більше усвідомлювала, що поруч із ним я можу бути собою — без страху, без масок, просто справжньою.

Весілля ми вирішили зробити інтимним. Його не було важко організувати — ми обидва хотіли, щоб цей день був для нас, а не для когось іншого. І ось ми тут, у маленькому містечку на березі Туреччини, оточені лише найріднішими людьми, серед гори, що здавалася безкрайнім світом спокою.

Я стояла біля Еміра, який, як і завжди, виглядав неймовірно впевненим і сильним. Його очі — чорні, мов нічне небо — були сповнені ніжності, і це відчувалося навіть у тій короткій паузі, коли він дивився на мене, мов на щось найцінніше в світі. Ті слова, які він сказав під час церемонії — «Я тебе кохаю» — не були просто формальністю. Це була обітниця. Він дарував мені не лише свою любов, а й свою душу, відчиняючи переді мною двері до нового життя. І я, без вагань, приймала це, обіцяючи те ж саме.

Турецькі гори, що огортали нас своїм величним тлом, ніби спеціально обрали цей момент для того, щоб створити атмосферу магії. Туман, що котився низько, нагадував мені про всі ті страхи, які колись тримали нас на відстані. Але сьогодні нічого не могло затьмарити цього моменту. Все, що ми пережили, відкинулося в бік, залишивши місце лише для нас і нашого теперішнього.

Емір був не тільки моїм чоловіком, але й моїм найкращим другом, моєю опорою. Я завжди думала, що страхи можуть зруйнувати стосунки, але зараз розуміла: тільки справжнє кохання дає силу подолати все. І наше кохання було саме таким — безумовним, глибоким і витривалим.

Після церемонії ми сели в маленький човен, який вів нас по спокійному озеру, де ми могли тільки слухати тишу й відчувати, як наші серця б'ються в унісон. Ми йшли до нового етапу життя, де не було місця для сумнівів. Всі ті страхи, що колись втримували нас від відносин, розчинилися у воді озера, ставши частиною нашої історії, яку ми тепер писали разом.

Цей день був для нас не лише про весілля, але й про нове початок, про те, як ми змогли подолати свої внутрішні бар'єри і відкритися одне одному. І, стоячи поруч з ним, я зрозуміла, що все, що ми пережили, виявилося тим, що в результаті зробило нас сильнішими, а наше кохання — справжнім і непохитним.

Туреччина стала нашим символом — місцем, де почалося наше спільне життя. Тут, серед цих красивих краєвидів і м’якого сонця, ми почали писати нову главу. І я знала: разом ми будемо долати все, що життя принесе нам, разом ми створимо те, про що ще недавно не сміли навіть мріяти.

Кінець