Читати книжки он-лайн » Детектив 📚🧩🕵️ » 2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta

Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

7
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36
Перейти на сторінку:
Розділ 33: Слідопити знаходять його

Після того, як Степан зізнався, що шукав скарб, слідопити зрозуміли:

Він не був головним злочинцем.

Хтось знайшов гроші раніше за нього.

Хтось знав про схованку ще до того, як млин почали розкопувати.

І, можливо, ця людина все ще була в селі.

Але хто?

Максим, Соломія, Тимко й Іван повернулися до ставка, щоб обговорити свої підозри.

Бублик тихо сидів поруч, ворушачи хвостом.

Його очі блищали в темряві.

Наче він уже знав відповідь.

І залишалося лише знайти доказ.

— Добре, зберемо все, що знаємо, — сказав Максим, витягуючи блокнот Соломії.

Він почав перелічувати:

Колись у млині жив якийсь чоловік – "громадянин С." Він зник за дивних обставин. Багато років потому інший чоловік, Іван Ковтун, намагався знайти гроші. Він теж зник. Степан теж шукав гроші, але їх уже не було.

— І якщо Степан не знайшов їх першим, то хто? — запитав Тимко.

Соломія гортає блокнот.

— А що, якщо хтось у селі знав про цей скарб ще раніше?

— І просто дочекався правильного моменту, щоб його забрати? — додав Іван.

Настала тиша.

Бо всі думали про одне.

А що, якщо…

Ця людина – нащадок "громадянина С."?

— Треба розпитати старих людей у селі, — запропонував Тимко.

— Це означає… знову дід Федір, — сказав Іван.

— Він завжди знає більше, ніж каже, — кивнула Соломія.

Наступного ранку вони прийшли до діда Федора.

Старий сидів на лавці біля хати, курив люльку і, здається, чекав їх.

— Знову прийшли? — сухо запитав він.

— Знову, — відповів Максим.

Дід примружився.

— Що цього разу?

— Нам потрібна правда.

Федір замовк.

Він подивився на них довгим поглядом.

— Я вас слухаю.

Соломія розгорнула блокнот.

— Ми хочемо знати про "громадянина С." Він жив у млині багато років тому. І ми думаємо, що його родич досі тут.

Федір важко зітхнув.

А потім повільно сказав:

— Ви вже майже все зрозуміли, так?

Максим відчув, як у нього серце калатає.

— Так. Нам треба знати ім’я.

Дід Федір мовчав.

А потім тихо сказав:

— Сергій Ковтун.

Тиша.

Максим повторив уголос:

— Ковтун?!

— Так. Іван Ковтун був його сином.

Слідопити перезирнулися.

— Тобто чоловік, який жив у млині, не просто шукав гроші?

— Ні.

Федір підняв голову.

— Він їх ховав.

— То він не просто жив у млині? — запитав Тимко.

— Ні. Йому доручили сховати ті гроші під час війни. Але після того, як він виконав завдання, його просто… забрали.

— Забрали?

— Так. Ніхто не знає, що з ним сталося. Але його син, Іван, виріс, знаючи, що його батько зник через цей скарб. І він хотів його знайти.

— Але теж зник, — сказала Соломія.

Федір кивнув.

— І от багато років по тому… хтось нарешті дістався до грошей.

— І ми маємо з’ясувати, хто це, — сказав Максим.

Федір повільно підняв голову.

І сказав лише одне ім’я:

"Василь."

— Фермер Василь?! — вигукнув Іван.

— Так, — підтвердив Федір.

— Але як?

— Бо він знав про них.

— Звідки?!

Федір зітхнув.

— Його дід колись теж був пов’язаний із цією історією. Він знав, що гроші сховані десь у селі. І передав це знання Василю.

— Але чому він почав шукати їх тільки зараз?

— Бо він чекав, коли все стихне. Коли люди забудуть про млин.

— Але ми почали розслідувати… і він злякався?

— Ось саме.

Максим зітхнув.

— Тому він і спробував нас налякати.

— Але не тільки він, — сказала Соломія.

Федір кивнув.

— Це не тільки Василь.

— То хто ще?!

Федір повільно видихнув.

— От це вам і треба з’ясувати.

Слідопити вийшли від діда Федора, перетравлюючи нову інформацію.

Максим подивився на друзів.

— Ми майже розкрили цю справу.

— Але не до кінця, — уточнила Соломія.

— Так. Бо Василь міг бути не єдиним, хто знав про гроші.

— І ще не факт, що він їх забрав, — сказав Тимко.

Іван задер голову.

— Ну все. Тепер у нас не тільки млин, а й ціле мафіозне угруповання, яке полює за скарбами.

— Ось тому ми повинні це з’ясувати до кінця, — сказав Максим.

Вони знову подивилися на млин.

Темний, мовчазний.

Він більше не здавався просто будівлею.

Тепер це було місце, яке зберігало відповіді.

І вони були ближче, ніж будь-коли.

Бо якщо справжній злочинець ще не спійманий…

Він міг діяти знову.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"