Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Розділ 32: Справжній злочинець

Після того, як Буряк мало не отримав дошкою по голові, слідопити зрозуміли:

Хтось хоче, щоб вони пішли звідси.

А якщо хтось їх лякає, то це означає лише одне — цей хтось має що приховувати.

Тому тієї ж ночі вони знову вирушили до млина.

Бублик ішов поруч, тихий, уважний.

Його шерсть злегка настовбурчилася, хвіст посмикувався.

Він відчував, що ця ніч буде особливою.

Бо сьогодні вони мали дізнатися правду.

Вони підійшли до млина повільно, без розмов.

Двері були відчинені.

Не прочинені, як завжди.

А широко розкриті.

— Ой-йой… — пробурмотів Іван.

— Хтось уже тут, — пошепки сказала Соломія.

Максим зробив знак, щоб усі йшли тихіше.

Вони ступили всередину.

Темрява.

Запах пилюки.

Але цього разу…

Їм не треба було довго чекати.

Бо знизу, з-під їхніх ніг, пролунав лускіт каміння.

Хтось був у підвалі.

— Хтось там! — прошепотів Тимко.

— Ну от і чудово! Давайте йому не заважати і підемо додому?! — запропонував Іван.

Але ніхто його не слухав.

Максим тихо попрямував до люка в підвал.

Він ледь визирнув униз.

І побачив…

Тінь.

Темну фігуру, яка стояла серед розритої землі, нахилившись і шукаючи щось руками.

Максим відчув, як серце стискається.

Ось хто тут лазив.

Ось хто намагався їх прогнати.

І тепер він тут.

— Хто це?! — шепнув Тимко.

— Не знаю, але зараз дізнаємося.

І саме тоді…

Тінь почула їх.

Фігура різко підняла голову.

— Хто там?! — грубий голос розрізав тишу.

Максим глибоко вдихнув… і включив ліхтарик.

Світло висвітлило обличчя чоловіка, який стояв у підвалі.

— СТЕПАН?! — вигукнув Іван.

Перед ними стояв пасічник Степан.

Його одяг був у землі та пилюці, руки — брудні, а очі — налякані.

— Що ви тут робите?! — різко крикнув він.

— Це ми маємо питати, що ТИ тут робиш! — сказала Соломія.

Степан запнувся.

Його погляд бігав між ними.

Він не знав, що казати.

Але слідопити вже зрозуміли.

Він шукав гроші.

Максим ступив ближче.

— Це ти шукав скарб, правда?

Степан не відповів.

Він лише подивився на розкопану землю.

— Ти знав про нього, тому і ходив сюди ночами?

Він мовчав.

— Ти розкопав підвал.

— Ти намагався налякати нас, щоб ми не сунули сюди ніс.

— Ти навіть ледь не прибив Буряка дошкою!

Степан підняв голову.

— Це був не я!

Настала тиша.

Всі переглянулися.

— Як це не ти?! — здивувався Тимко.

— Я не знаю, чому та дошка впала!

Він сказав це надто щиро.

Він виглядав наляканим.

Наче сам не до кінця розумів, що тут відбувається.

Соломія зробила крок уперед.

— То ти шукав гроші, але не робив нічого іншого?

Степан провів рукою по чолу.

— Так… Я знав, що їх тут ховали.

— Звідки?

Він важко зітхнув.

— Колись мій дід мені розповідав, що під час війни тут сховали золоті монети.

— І ти вирішив їх знайти?

— Я був певен, що ніхто про це не знає!

— Але ти нічого не знайшов, правда? — сказав Максим.

Степан сумно похитав головою.

— Підвал уже був перекопаний, коли я сюди прийшов.

Знову тиша.

Бо це означало лише одне:

Хтось уже знайшов цей скарб.

— То хто ж тоді був у млині до нас? — запитав Тимко.

Степан подивився на розриту землю.

— Я не знаю…

— Може, ти знаєш, кому належав цей плащ? — запитала Соломія, витягаючи знахідку, яку приніс Бублик.

Степан замовк.

А потім тихо сказав:

— Я знав цього чоловіка.

Всі затамували подих.

— Це був Іван Ковтун.

— Той, що зник? — прошепотів Іван.

Степан повільно кивнув.

— Він теж шукав ці гроші.

— І що з ним сталося?

Степан знову подивився на землю.

— Ніхто не знає.

Слідопити нарешті склали все докупи.

Колись у млині сховали гроші. Про них знало лише кілька людей. Іван Ковтун їх шукав і зник. Хтось усе ж таки знайшов скарб. Степан теж шукав його, але запізнився.

— Але хто знайшов гроші першим? — запитав Тимко.

— Ось це ми і маємо дізнатися, — сказав Максим.

Бо якщо гроші були знайдені недавно…

То, можливо, той, хто їх узяв, усе ще тут.

І ця історія ще не закінчилася.

Степан важко зітхнув.

— Я більше не хочу нічого шукати.

— Тепер шукатимемо ми, — сказав Максим.

Бублик тихо сидів, обмотавши хвіст навколо лап.

Він дивився в темряву підвалу.

Наче відчував, що це ще не кінець.

Бо навіть якщо гроші знайшли…

Залишалося головне питання.

Що сталося з Іваном Ковтуном?

І якщо відповідь досі тут…

Їм доведеться її знайти.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍