Читати книгу - "Останній дон"

соромитись того, що дозволено чоловікам. Клавдія кинула йому у вічі:

— Талант у тебе є, але про людину, яка трахкається в сорочці, іде не найкраща слава. І я принаймні ніколи не тягла когось у ліжко обіцянкою влаштувати кінопробу.

Це був фінал їхніх стосунків, і відтоді вона почала думати про режисера Діту Томмі. Зважила, що тільки жінка зможе справедливо оцінити її сценарій.

Зрештою, якого біса з ним воловодитися, думала Клавдія. Цей байстрюк жодного разу так і не роздягся догола, і не любить розмовляти після обіймів. Сцени він знімає справді геніальні, а от мови не відчуває анітрохи. Як на генія, він неймовірний зануда, хіба що вміє говорити про кіно.

Клавдія вже наближалась до великої дуги Тихоокеанської автостради, звідки океан відкривався мов велетенське дзеркало, в якому відбивалися скелі, що височіли праворуч від дороги. Для неї це було найулюбленіше місце в світі, природна краса, яка завжди зачаровувала її. До Малібу, де мешкала Атена, залишалось тільки десять хвилин їзди. Клавдія спробувала сформулювати мету свого візиту: врятувати фільм, змусити Атену повернутися. Їй пригадалося, що в різні часи у їхньому житті бував той самий коханець, і вона відчула спалах гордощів, що чоловік, який кохався з Атеною, звертав увагу і на неї.

Сонце вже підбилося щонайвище. Із хвиль Тихого океану воно шліфувало велетенські діаманти. Клавдія різко загальмувала. Їй здалося, що один з дельтапланів приземлявся перед носом її автомобіля. Вона побачила пілота — молоду дівчину, одна цицька звисала з викоту блузки, дівчина стримано махнула їй рукою, скеровуючи дельтаплан у бік пляжу. Хто їм таке дозволяє? Куди дивиться поліція? Клавдія похитала головою і натиснула педаль газу. Їхати стало вільніше, а автострада повернула так, що Клавдія більше не бачила океану, та через півмилі він з'явиться знову. Як справжнє кохання, всміхаючись, подумала Клавдія. Справжнє кохання в її житті неодмінно з'являлося знову.

Коли Клавдія закохалася по-справжньому, то був болісний, але повчальний урок. Саму себе їй важко було в усьому звинуватити, бо об'єктом її захоплення став Стів Столлінґс — касова зірка й кумир усіх жінок світу. Він вирізнявся неймовірною чоловічою красою, справжнім шармом та незвичайною жвавістю, яку підтримував розважливим споживанням кокаїну. Як актор він був дуже талановитий. Та понад усе він був донжуаном. Допадався до всього, що потрапляло на очі,— на знімальному майданчику в Африці, в містечку на американському Заході, в Бомбеї, Синґапурі, Токіо, Лондоні, Римі й Парижі. І то робив це з переконаністю джентльмена, що подає милостиню злидарям, чинить християнське милосердя. Ніколи не поставало питання про якісь взаємини, йшлося не більше ніж про запросини вбогого на обід до благодійника. Клавдією він був такий захоплений, що їхній роман протривав двадцять сім днів.

Для Клавдії, попри всю втіху, це були двадцять сім днів приниження. Із Стіва Столлінґса був непереборний коханець — за допомогою кокаїну. Голим він почувався ще невимушеніше, ніж навіть Клавдія. Цьому сприяло те, що його тіло було напрочуд пропорційне. Часто Клавдія бачила, як він розглядав себе у дзеркалі, — точнісінько так, як жінки поправляють капелюшок.

Клавдія знала, що вона для Стіва — лише другорядна одаліска. Коли вони домовлялись про побачення, він потім завжди телефонував їй, кажучи, що на годинку спізниться, а запізнювався на шість годин. Деколи взагалі казав, що не зможе прийти. Для нього вона правила тільки за запасний варіант, коли не знайдеться чогось кращого. А коли вони кохалися, він завжди наполягав, щоб вона разом з ним нюхала кокаїн, що давало якусь насолоду, але перетворювало її мозок на таку кашу, що наступні кілька днів вона не могла працювати, а в усьому, що таки написала, не мала певності. Вона усвідомила, що стає тим, кого зневажає найдужче на світі: жінкою, чиє життя цілковито залежить від чоловічих примх.

Клавдії було принизливо почуватися четвертою або п'ятою, але Стіва вона, власне, не звинувачувала, а картала себе. Зрештою, на вершині своєї слави Стів Столлінґс міг мати майже будь-яку жінку Америки, а от вибір упав на неї. Столлінґс постарішає і його врода прив'яне, він буде вже не таким знаменитим і дедалі частіше вдаватиметься до кокаїну. Тож поки він у розповні слави і краси, слід хапати своє. Клавдія була закохана і, що в житті траплялося з нею рідко, неймовірно нещасна.

Отож на двадцять сьомий день, коли Столлінґс зателефонував їй, аби повідомити, що на годинку запізниться, вона сказала:

— Не клопочися, Стіве, я покидаю твій гарем.

Він помовчав, а коли заговорив, подиву в його голосі не відчувалося.

— Сподіваюся, ми розлучаємось друзями. Мені справді подобається бувати з тобою.

— Звичайно,— запевнила його Клавдія і поклала слухавку. Вперше вона не мала бажання залишатися друзями після закінчення роману. І найтяжче дорікала собі за брак кмітливості. Адже очевидно, що вся його поведінка була спрямована на те, щоб спровокувати її відчепитися від нього, і що їй знадобилося надто багато часу, щоб розгадати натяк. Це дошкуляло їй найболючіше. Як могла вона бути така дурна? Плакала, а через тиждень побачила, що їй зовсім незле і без кохання. Тепер час належав тільки їй, і вона могла працювати. Яка втіха повернутися до творчості з головою, чистою від кокаїну і справжнього кохання.

Після того як геніальний коханець-режисер відхилив сценарій, Клавдія півроку одержимо працювала над його переписуванням.

За первісним задумом Клавдія Де Лена писала сценарій «Мессаліни» як дотепний агітаційний твір на користь фемінізму, але п'ять років роботи в кіно навчили її, що будь-яку ідею слід присмачувати істотнішими інгредієнтами, як от жадібність, хтивість, убивство і віра в людство. Вона знала, що слід написати великі ролі не тільки для головної героїні — Атени Аквітан — а принаймні для ще трьох інших зірок-актрис у другорядних ролях. Хороші жіночі ролі були такою рідкістю, що сценарій мав би зацікавити зірок із найяскравішими іменами. Крім того, абсолютно необхідно мати великого злочинця, привабливого, жорстокого, вродливого і розумного. Тут у великій пригоді їй стали спогади про батька.

Клавдія спочатку мала намір захопити своєю ідеєю незалежного продюсера-жінку, одначе більшість керівних посад у студіях займали чоловіки, і тільки вони могли дати фільмові зелене світло. Сам сценарій сподобався б, однак їх непокоїтиме, що коли там зійдуться докупи жінка-режисер і жінка-продюсер, то фільм обернеться на відвертий пропагандистський плакат. Їм захочеться бодай десь мати одну тверду чоловічу руку.

Клавдія вже вирішила, що режисером мала б бути Діта Томмі.

Томмі, звісна річ, погодиться, бо це буде фільм із великим кошторисом. У разі успіху такий