Читати книгу - "Homo Deus"

(що означає «так»), тоді як «ні» позначається активацією зон мозку, відповідальних за просторову пам’ять.

Такі технології годяться для людей, а як бути з комп’ютерами? Оскільки комп’ютери на основі кремнію мають дуже відмінні структури порівняно з нервовою системою людей на основі вуглецю, то людські сигнатури свідомості можуть не бути схожими. Здається, що ми потрапили до порочного кола. Починаючи з припущення, що можна вірити людям, коли вони повідомляють, що зберігають свідомість, ми можемо ідентифікувати сигнатури людської свідомості, а потім використати ці сигнатури для «доведення», що люди дійсно при свідомості. Однак, якщо штучний інтелект повідомляє, що він при свідомості, чи повинні ми вірити йому?

До цього часу ми не маємо хорошої відповіді на цю проблему. Вже тисячі років тому філософи зрозуміли, що неможливо остаточно довести, чи хтось, відмінний від нас, може мислити. Дійсно, навіть для інших людей ми просто припускаємо, що вони мають свідомість, але не можемо цього знати з певністю. Можливо, я — єдина істота в усьому Всесвіті, яка щось відчуває, а всі інші люди й тварини — просто несвідомі роботи? Можливо, я бачу сон, а кожен, кого я зустрічаю, — просто персонаж мого сну? Можливо, я ув’язнений у віртуальному світі, а всі ці істоти, яких я бачу, — просто моделі?

Згідно із сучасною науковою догмою, усе, що ми відчуваємо, є результатом електричної діяльності мозку, а тому існує можливість змоделювати весь віртуальний світ, який ми не зможемо, мабуть, відрізнити від реального. Деякі дослідники мозку вважають, що в не дуже далекому майбутньому ми зможемо це робити. А можливо, це вже зроблено — для вас? Скажімо, зараз може бути 2216 рік, а ви — підліток, занурений у гру у віртуальному світі, що моделює примітивний і захопливий світ початку XXI століття. Щойно ви визнаєте здійсненність цього сценарію, математика приведе вас до дуже тривожного висновку: оскільки існує лише один реальний світ, а кількість потенційних віртуальних світів нескінченна, ймовірність того, що ви успадкували єдиний реальний світ, майже нульова.

Жодне з наукових досягнень не змогло подолати цю сумнозвісну «задачу інших умів».[11] Найкращий тест, який досі зуміли розробити вчені, називається «тестом Тюрінга», однак з його допомогою можна перевірити лише суспільні норми. Згідно з тестом Тюрінга, щоб визначити, чи має комп’ютер інтелект, треба спілкуватися одночасно з комп’ютером і з реальною людиною, не знаючи, хто є хто. Можна ставити будь-які запитання, грати в ігри, сперечатися і навіть фліртувати з ними. Присвятіть цьому стільки часу, скільки бажаєте. Потім треба визначити, хто є комп’ютером, а хто — людиною. Якщо за результатами тесту неможливо однозначно ідентифікувати людину і комп’ютер, вважається, що комп’ютер пройшов тест Тюрінга і до нього слід ставитися так, наче він дійсно має розум. Однак насправді це не доказ. Визнання існування іншого розуму, по суті, просто суспільна чи юридична домовленість.

Британський математик Алан Тюрінг, який розробив цей тест у 1950 році, — один із «батьків» комп’ютерної епохи. Тюрінг був геєм, до того ж у час, коли гомосексуалізм у Британії перебував під забороною. У 1952 році його звинуватили в гомосексуальному контакті і примусово зробили хімічну кастрацію. Через два роки він покінчив життя самогубством. Тест Тюрінга — насправді повторення тесту, який мав проходити кожен ґей у Британії 1950-х років для з’ясування, чи може він вважатися чесною людиною. Тюрінг знав із власного досвіду, що не мало значення, хто ти є насправді, — головне, що інші думають про тебе. Згідно з теорією Тюрінга, у майбутньому комп’ютери будуть подібні до ґеїв у 1950-х. Не важливо, комп’ютери матимуть свідомість чи ні. Головне лише те, що люди .думатимуть про це.

ПРИГНОБЛЕНЕ ЖИТТЯ ЛАБОРАТОРНИХ ПАЦЮКІВ

Ознайомившись із розумом і з тим, як мало насправді ми знаємо про нього, тепер можна повернутися до питання, чи мають розум інші тварини. Деякі тварини, наприклад собаки, явно здадуть модифікований тест Тюрінга. Коли люди намагаються визначити, чи має істота свідомість, то зазвичай шукають не математичні здібності або хорошу пам’ять, а радше здатність зав’язувати емоційні стосунки з нами. Люди часом формують глибоку емоційну прив’язаність до таких фетишів, як зброя, автомобілі й навіть білизна, однак така прив’язаність однобічна й ніколи не переростає в стосунки. Той факт, що собаки можуть бути стороною в емоційних стосунках з людьми, переконує більшість власників собак, що собаки не є бездумними автоматами.

Однак це не задовольняє скептиків, які вказують на те, що емоції — це алгоритми, а жоден відомий алгоритм не вимагає свідомості, щоб функціонувати. Хоч як тварина проявлятиме складну емоційну поведінку, не можна вважати доведеним, що це не результат певних дуже складних, але несвідомих алгоритмів. Звичайно, цей аргумент можна застосувати і до людей. Усе, що людина робить, включно з повідомленням про начебто свідомий стан, може теоретично бути роботою несвідомих алгоритмів.

Стосовно людей ми, однак, припускаємо: коли хтось повідомляє, що він чи вона при свідомості, ми погоджуємося сприймати це на віру. На основі такого мінімального припущення нині існує можливість ідентифікувати мозкові характерні сигнали свідомості, які потім можна систематично використати для розрізнення свідомого й несвідомого стану людини. І все ж, оскільки мозок тварин має багато особливостей, подібних до людських, що підтверджує наше поглиблене розуміння характерних сигналів свідомості, ми могли б використати їх для визначення того, чи тварини є свідомими. Якщо мозок собаки демонструватиме патерни, подібні до мозку свідомої людини, це буде доказом того, що собаки мають свідомість.

Попередні тести на мавпах і мишах свідчать, що мозок, принаймні мавп і мишей, дійсно проявляє характерні сигнали свідомості. Однак, враховуючи відмінності між мозком тварин і мозком людини, а також те, що ми все ще перебуваємо далеко від розшифрування всіх секретів свідомості, розробка вирішальних тестів, які б задовольнили скептиків, може тривати десятиліття. Хто має взяти на себе тягар доведення протягом цього часу? Чи ми вважатимемо собак бездумними машинами, поки не буде доведено зворотне, а чи сприйматимемо їх як свідомих істот доти, доки хтось не прийде з переконливими контрдоказами?

У 2012 році, 7 липня, провідні експерти в галузі нейробіології й когнітивних наук зібралися в Кембриджському університеті і підписали декларацію про свідомість, у якій сказано: «Загальні дослідження свідчать про те, що нелюдиноподібні тварини мають нейроанатомічні, нейрохімічні та нейрофізіологічні субстрати станів свідомості разом зі здатністю проявляти розумну поведінку. Отже, накопичені результати свідчать, що люди не є унікальними у володінні нейрологічними субстратами,