Читати книгу - "Подвійне життя"

Так, ця роль їй вдалася дуже добре.

***

Мне всегда казалось, что несколько хороших стихотворений и целый ряд неудавшихся любовных приключений — это и есть моя жизнь. Возможно, если бы я сформулировала это подобным образом, многое бы изменилось. Хотя, скорее всего, это вызвало бы труднопреодолимую депрессию. Да, точно. Я хорошо себя помню.

Может быть, это письмо было самой искренней вещью, самым искренним, что мне пришлось написать. Может, поэтому это письмо дошло до своего адресата.

Если бы я тогда знала, что Стефани держит в руках журнал с моей эпистолой, возможно, я бы подпрыгнула до потолка. И ударилась в труднопреодолимую депрессию. Я себя помню.

***

Після повернення додому Стефані поступово готувала себе до роботи над новими ролями.

Вона поклала журнал на стіл біля дивану у залі — аби час від часу згадувати про цей незвичний результат своєї слави. Ні, вона не показувала його знайомим. Мимохіть відповіла на кілька телефонних дзвінків, вона нічого не знає про цю дівчину, на жаль. Бо якщо б знала...

Щоразу Стефані нагадувала собі про те, що і справді не завадило б дізнатися хоча б щось про відправницю. Але швидко про це забувала. У зірок багато справ.

***

Тогда мне казалось, что жить, по большому счету, скучно, если нет постоянного стимула — страха потерять то, что тебе дорого. При этом дорого тебе оно именно потому, что ты постоянно рискуешь его потерять. В этом даже можно обрести смысл жизни. «Вот какой дерьмовой может быть жизнь». Это из Чака Поланика, который мне очень нравился. Он предлагал разрушить все, если у тебя ничего нет. Если у тебя ничего нет, остаешься ты сам как непрекращающийся объект для саморазрушения. Это даже приносит удовольствие — на первых порах. Это даже может вызвать чье-то восхищение — на первых порах. И тебе кажется, что Бог улыбается тебе — на первых порах.

***

Він-таки зателефонував їй та запропонував спільно попрацювати. Може, ми зробимо цей фільм разом? Знаєш, я замислив дещо, це трилогія, і ти мені потрібна. Ти мені дуже потрібна. Цей образ — я бачу лише тебе у цій ролі. Перетелефонуй мені.

Дослухавши повідомлення, що його старанно запам'ятав автовідповідач, Стефані трохи подумала — і зателефонувала Ларсові.

Мене попереджали щодо тебе, Ларсе. Мені говорили, що ти трохи проблемна людина, Ларсе, але, можливо, саме це мені й потрібно зараз — побути з кимось проблемним, аби хоча б на якийсь час забути про свої власні проблеми. Та на який там час, скільки можна, Ларсе, я хочу забути їх назавжди. Дозволь мені викласти всю себе в цій ролі. У мене все вийде. Можливо, у світі є акторки кращі за мене, безперечно, на мою думку, за моїм внутрішнім відчуттям, кожна друга набагато краща за мене. Але навряд чи кожна друга ладна померти у своїй черговій ролі. А я готова, бери мене.

***

И снова в памяти всплывает образ Кларисс Старлинг. Вы влюбляетесь в ФБР — ФБР не отвечает вам взаимностью.

Долгое время мне казалось, что для адекватного мироощущения достаточно хорошо делать свое дело. Это оказалось сомнительной иллюзией и порой даже оказывалось откровенно никому не нужным убеждением. Ты бьешься головой о стену, а от тебя, возможно, ждут, чтобы ты просто подыграл кому-то в каком-то месте. Взял дурацкую ноту. Разумеется, намного проще было пребывать в иллюзии относительно хорошо сделанной работы.

ФБР не отвечает вам взаимностью, потому что оно не понимает такой любви.

***

Слухай, сказав він, стоячи на сцені, де все було розмальовано крейдою, знаєш, спочатку ти маєш познайомитися із цим милим собакою. Звернися до нього якнайчемніше, запитай, як у нього справи і таке інше. Давай.

Миламне підійшла до того місця, де стояв режисер, з яким вона зібралася співпрацювати найближчі три місяці, і сказала:

— Який гарний песик, ти саме тут мешкаєш, так? Сподіваюся, господиня тебе добре годує? Якийсь ти надто худий, сарако.

Ларс закивав головою на знак цілковитого порозуміння, і вони відійшли від собаки, намальованого крейдою на підлозі.

***

И поэтому меня всегда выручали образы, коих в моей голове множество. Половина из них непонятно откуда и взялась. Другая половина — то, какой я бы хотела наблюдать картину своего мира. Иногда только