Читати книгу - "Грішниці. Сфінкс"

ім'я, і щиро ділилась усіма своїми прикростями. Коли Рохеліо перестав давати гроші на харчі та утримання дітей у школі — тепер він платив тільки за квартиру, — Тереса попросила Ріголетто допомогти їй, і той охоче погодився. Вона дедалі розкривала душу перед нещасним горбанем, навіть не уявляючи собі, що своєю щирістю завдає йому тяжких душевних мук. Ріголетто з дитинства спрагло тягнувся до ласки, але й не мріяв про те, щоб хоч пальцем торкнутись цієї прекрасної жінки. Він був щасливий уже тим, що міг прислужитися їй, і залюбки відносив до крамниці готову роботу, притискаючи до грудей пакунок з спідницями, пошитими руками Тереси. Не раз провідував у школі її дітей і сам купував, їм гостинці, бо Тересиного заробітку вистачало тільки на плату за пансіон. Їжу для своєї «донечки» постачала Домінга: двічі на день приносила з кухні, де працювала, сякі-такі наїдки.

Отже, тепер неважко зрозуміти, чому Армандо Сінтура так легко збентежив горбаня, відомого своїм нахабством. Ріголетто так розгубився, що й досі не міг опанувати себе.

— Що це там сьогодні коїться в кімнаті студентів, Еміліо? — спитала Тереса, знову сідаючи за машину і беручись до роботи.

— То мій гріх, — відповів Ріголетто. — Вчора ввечері я написав прикажчикові з кафе, що на розі вулиці, любовну цидулу до одної жіночки. Моя красномовність припала йому до вподоби, і він дав мені за це пляшку коньяку… Сам я не п'ю, хіба що іноді за столом пригублю, отож і надумав трохи розважитись і сказав щедрому клієнтові, щоб пляшку принесли на квартиру цих славних синів вітчизни. Ото і все…

Тереса лагідно усміхнулася до нього й замовкла, швидко крутячи ручку машини і вказівним пальцем лівої руки направляючи шитво під голку. Ріголетто захоплено спостерігав її зосереджене обличчя. Нарешті, підвищуючи голос, щоб перекрити торохтіння машини, наважився сказати:

— Тересо, я сьогодні прийшов у справі, яка вас цікавить.

Вона стишила машину і приязно відповіла:

— Зараз я закінчую. Тоді пришиватиму ґудзики, і ми зможемо поговорити.

Ще кілька хвилин жінка ревно працювала, а Ріголетто мало не з побожністю милувався нею. Потім вона встала і, задоволено зітхнувши, струсонула в повітрі майже готовою спідничкою.

— От тепер я можу слухати вас, Еміліо.

— Це кілька слів. Здається, я таки допоможу вам улаштуватись на роботу з непоганою платнею. Мені вже пообіцяли. Од вас я піду туди по остаточну відповідь.

Тереса скрушно глянула на нього.

— Це мені не підходить. Рохеліо не хоче… Ріголетто спохмурнів.

— Чому?

— Каже, що я не досить стара, — відповіла вона, ніяково опускаючи очі.

— Це ж казна-що! — обурився Ріголетто. — Вам було б куди легше, аніж отак майже задурно гнути спину. Та й заробляли б утричі більше…

Він подумав, що несправедливо ставити жінці свої вимоги, нічого їй не даючи. Але змовчав. Лише кинув іронічно:

— Рохеліо й досі ревнує?

Тереса підвела очі і спокійно мовила:

— Здається, й після стількох років спільного життя він зовсім мало знає мене. Ні, я не сварюся з ним, навіть не докоряю. Якщо він приходить, — я радо зустрічаю його, якщо не приходить, — жду. Коли він поруч, я не згадую, що через нього гану з голоду, і ладна благословляти свою долю… Вчора я сказала йому, що мені треба підшукати посаду в якійсь установі. То він насупився і відрубав, що молодій жінці не місце в цих осередках корупції. Я здивувалась, бо, правду сказати, не вважаю себе за молоду. Одначе й словом не заперечила йому. Отож не клопочіться й не шукайте тої роботи…

Ріголетто не зводив з неї засмученого погляду.

— А він?..

— Він розважається! — відповіла Тереса з таким глибоким розпачем, що Ріголетто аж здригнувся.

Авжеж, він знав, що Рохеліо розважається, знав і ще дещо. Примха Авіадори через ревнощі Марго перетворилася на справжню одержимість. Закохані таємно зустрічались вечорами, бо підозрілива мулатка пильнувала за ними в сто очей, але її підозріливість і погрози тільки розпалювали повнотілу Кармелу. Одначе скільки ще спливе часу, поки в цій драмі настане страшна розв'язка? Ріголетто співчував Тересі і водночас тамував у душі радість, розуміючи, що незримі ниті, які зв'язують цю чарівну жінку з полюбовником, от-от обірвуться. Не тішив себе надією заступити його місце в серці коханої, але ненавидів цього чоловіка, хоч кілька місяців тому заприятелював з ним. Йому боліло Тересино горе й розчарування, і він боявся, що її нерви не витримають постійного напруження, хоча й добре знав силу її волі. В той же час він несамохіть, сам собі не признаючись, радів, що вона така бідна й нещасна: адже це давало йому змогу робити їй деякі послуги і під цим приводом навідуватись до неї.

— Уже тиждень, як я не виходжу з дому. Не бачила навіть своїх дітей, — зажурено сказала Тереса, намагаючись уникнути продовження прикрої розмови.

— То недобре. Самотність гнітить душу.

— Зате я не так стомлююсь. Мені навіть здається, що в самотині перестану ненавидіти світ… Я вже не вітаюся з доньєю Флорою, котра натякнула мені про ганебні наміри власника будинку. А недавно я мало не витурила звідси Пако, хоч він і друг Рохеліо. Усі вважають, що мають право збиткуватися над жінкою, яка живе з чоловіком, не взявши шлюбу…

— Той Пако — мерзотник, — глухим голосом сказав Ріголетто.

Тереса невдоволено знизала плечима:

— А інші? Повірте мені, потрібно мати більше гідності, щоб бути коханкою чоловіка, ніж його дружиною. Законна жінка має довкола себе багато захисних бар'єрів, які для нас не існують. Адже незаконна сім'я може розвалитися в першу-ліпшу мить… Ні, я ні в чому не розкаююсь. Я не лицемірка. Якби могла почати життя знову, то знову віддалася б коханому чоловікові так само безоглядно. Я не вірю й тим, хто ніби любити по-справжньому здатні самі жінки. Біда тільки в тому, що чоловіче кохання