Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Цей розділ я почну з даних нещодавнього дослідження про джерела, з яких українці черпають інформацію — дізнаються про ситуацію в країні, у світі і т.д. Вони є основними поширювачами інформаційних вірусів, про них і йтиметься в цьому і наступному розділах. Інтерпретації наводитиму далі. А наразі — сухі дані дослідження.

РЕМАРКА

Нижче наведено дані дослідження, виконаного соціологічною компанією InMind на замовлення міжнародної неприбуткової організації Internews. У червні–липні 2019 року було опитано 4056 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 2,5%.

Основна мета дослідження — вивчити звички українців, що стосуються споживання медіа, а також їхню довіру до медіа, оцінити рівень медіаграмотності та обізнаність населення щодо впровадження реформ в Україні.

(За матеріалами Internews)

Українці дедалі більше звертаються до інтернету як до «основного джерела» інформації і новин. У 2019 році вперше інтернет-медіа та соціальні мережі за популярністю обійшли телебачення.

Опитування показало, що 68% респондентів використовують соціальні мережі для отримання новин — зростання з 53% у минулому році. Популярність і охоплення аудиторії телеканалами знизилися до 66% порівняно з 77% в минулому році. Ці дані підтверджують, що традиційні медіа невпинно трансформуються в цифру. Також це глобальний тренд у медіаіндустрії.

Соціальні мережі — найпопулярніший інформаційний канал для аудиторії навіть у невеликих містах.

Соціальні мережі — найпопулярніший інформаційний канал для аудиторії навіть у невеликих містах.

• Facebook є беззаперечним лідером отримання інформації. Головним чином через стрічку новин. Люди спеціально не шукають новини, не переглядають відповідні сторінки, а гортають власну стрічку і переходять на відповідні сайти, якщо новина їх зацікавила.

• YouTube не є першочерговим каналом пошуку інформації, але нарощує популярність як можливість перегляду ТВ-новин у зручний час і пошуку відеоконтенту для новини, яка цікавить респондента.

• Instagram продовжує бути популярною соцмережею для молоді, але її значно менше розглядають як інформаційне джерело. Насамперед, це розваги і самоствердження, демонстрація власного lifestyle. Утім аудиторія відзначає збільшення політичного контенту, що дає змогу отримувати певні новини і спонукає до пошуку додаткової інформації з інших каналів.

• Найпомітніший тренд — зростає популярність отримання новин через Telegram-канали. Особливо активно це спостерігають у столиці й серед молоді. Фактично Telegram-канали дублюють переваги соціальних мереж як каналу інформації, але мають зручніший інтерфейс, логічно впорядкований. А також можливість перегляду всього контенту і незалежність від алгоритму виведення оновлень, як це відбувається в Facebook. У Telegram-каналах популярні місцеві новини різного характеру — від ДТП і кримінальної хроніки до культурних подій.

У 2019 українці стали набагато менше довіряти ЗМІ: довіра до всіх традиційних медіа знизилася в середньому на 11% порівняно з 2018 роком.

Опитування показало, що з 2015 року частка українських інтернет-користувачів збільшилася на 14%. Тепер онлайн присутні 85% українців.

Інтернет — найпопулярніший канал отримання новин.

Інтернет — найпопулярніший канал отримання новин. Додатковим поштовхом для цього стає те, що мобільні оператори розширюють покриття мережі 4G. Респонденти відзначають, що через стійкий і швидкий інтернет-сигнал стає легше і зручніше користуватися мобільним телефоном майже в будь-яких ситуаціях.

Основними схемами пошуку в Інтернеті є:

— перегляд улюблених сайтів через «закладки» у браузері;

— служби і сервіси новин (як Ukr.net, УНІАН): респонденти пояснюють це зручністю при перегляді мейлів на цьому сайті і зручністю рубрик — люди читають заголовки і після першого враження приймають рішення, чи варто переходити на відповідний сайт;

— пошук новин на пошуковому сайті за ключовими словами і/або за категоріями («останні новини» та ін.) — трапляється часто, коли треба перевірити певну новину на її поширеність у ЗМІ.

Близько 80% читачів і глядачів говорять, що вони знають про замовні матеріали в ЗМІ, також відомі як джинса. Респонденти також відзначають, що вміють розрізняти такі матеріали. Так, із 74% тих, кому відомо про існування джинси, 68% (самооцінка) запевняють, що зможуть відрізнити замовний матеріал. Це на 12% більше, ніж той самий показник минулого року.

ПРОТЕ лише 11% респондентів змогли правильно визначити різницю між справжньою і неправдивою інформацією серед трьох представлених новин, а пересічно 10% не змогли навіть спробувати відповісти. Дві третини респондентів змогли правильно визначити лише один із трьох варіантів.

РЕМАРКА

Тобто попри загальний тренд недовіри інформації і супутню йому самовпевненість, що ми вміємо розрізняти фейкову інформацію, тільки 11% змогли впізнати її під час соцопитування.

І важливо розуміти, що насправді ця цифра ще менша. Адже в житті ми перебуваємо під постійними атаками інформаційних вірусів, а не в «глянцевих» умовах анкетування, де є ти, анкета й інтерв’юер.

Ситуація плачевна. Вірусмейкери ж п’ють шампанське.

3.8. Соцiальнi мережi — основний канал поширення вiрусiв

Перш ніж вдатися до аналізу, давайте розберемося, що означає «соціальні мережі — основне джерело інформації».

Соціальні мережі — це не ЗМІ. Вони не мають ні редакційної політики, ні журналістських стандартів. Вони — інтегратор контенту і думок. Тобто ми бачимо в своїх стрічках ту інформацію, яку нам виводить їхній алгоритм. А в ній — посилання на матеріали, які читають наші друзі, та їхні думки про ці матеріали. Тобто фактично ми читаємо не новини, а думки і заголовки. Таке споживання інформації — це ще один інструмент поширення вірусів. Про нього важливо знати і пам’ятати.

РЕМАРКА

Основний тренд онлайнових каналів комунікації — боротьба за нашу увагу. Кількість каналів постійно зростає, але це не означає, що маси одразу переключаються з одного на інший.

Прокинувшись уранці, ми хапаємо телефон і ще сонними починаємо скролити стрічку Facebook/Instagram. У ванній кімнаті додаємо до неї новинну стрічку. За сніданком дивимося YouTube і ТБ. У машині слухаємо радіо. На роботі скролимо соціальні мережі, стрічки онлайн-ЗМІ і риємося в Google. За ланчем перегортаємо паперовий журнал або газету. Далі інформаційна картина дня повторюється в зворотному порядку: в машині радіо, дома ТБ/YouTube. І фільми-серіали — куди ж без них? Вони теж мають вагомий вплив на загальне інформаційне поле. Перед сном знову скролимо стрічки соцмереж і засинаємо.

Звісно, до цього додаються борди, аудіокниги, підкасти, влоги і ще багато всього, що не має масового впливу на загальне інформаційне поле, але коригує думку людей.

Усе зводилося б лише до інформаційного шуму, що кишить вірусами, якби за всім цим не стояли мільярди доларів. Увага — це нова світова валюта, яка стоїть на порозі. Вона вже працює і конвертується у валюту реальну. Схема проста: у людини є 24 години на добу. Хто захопить більшу частину її часу, той і зможе показати більше реклами — прямої чи прихованої. Той і зможе запустити більше вірусів, більше вплинути на думку і поведінку. А значить — отримати більше грошей. Тому канали комунікації і воюють між собою за увагу аудиторії, поліпшуючи дизайн, концепції, контент і алгоритми.

У боротьбі за увагу соціальні мережі вивели універсальну формулу успіху — контент. Що більше цікавого контенту, то більше часу люди проводять у мережі. Звісно, немає якогось секретного відділу, який сортує контент на цікавий і нецікавий. Цю роль успішно і не дуже виконує штучний інтелект, який аналізує нашу поведінку, взаємодіє з контентом у мережі й виводить закономірності. Саме він і створює горезвісний алгоритм пріоритизації контенту.

Алгоритм — це вимушена необхідність. Контенту, який створюють наші друзі, стало так багато, що не вистачило б і 24 годин