Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом , Кетрін Сі"

— Бувай, Софі, — перед тим як вийти з палати я попрощалася з малечею. 

Тайлера не було поруч з платою, я вже хотіла набрати його, але мене зупинив Ітан.

— Я попросив його дати нам трохи часу.

— Хочеш щось сказати? 

— Так, — трохи ніяково мовив чоловік. — Вочевидь ти не просто його дружина за контрактом… ви обидва закохані, тож я хочу, щоб ти також знала мою історію.

— Ітане, це зовсім не обов'язково..

— Ми будемо як родина, тож не хочу щось приховувати від тебе. 

— Я з радістю вислухаю тебе. 

Сперечатися немає сенсу, тим паче, що мені дійсно цікаво почути всю історію про його доньку. Гадаю, це дуже милий крок зі сторони Ітана, він вирішив, що може довіряти мені. 

— Ходімо там сядемо, — я попрямувала за чоловіком в найдальший куток. 

Звісно мені було ніяково, але я намагаюся не показувати цього, Ітану так само ніяково, а можливо навіть більше, ніж мені. 

— Що ж, — почав він, — навіть не знаю з чого почати..

— Можливо з моменту як ви познайомилися з мамою Софії? 

— Гадаю, це логічний початок.. ми познайомилися в університеті на першому курсі, відразу почали спілкуватися, постійно переписувалися і все було чудово, чи я просто так думав… через три тижні я познайомив Тайлера з Джессікою, він відразу сказав, що вона не схожа на людину, яка потребує серйозних стосунків, але я був настільки захоплений нею, що не звернув уваги на його слова. — Ітан деякий час сидів мовчки, можливо згадував, що було далі, а можливо жалкував, що не послухав тоді Тайлера. 

— Далі ми зустрічалися з нею ще місяць, а потім вона принесла мені тест на вагітність і я був розгублений, але щасливий.. я ніколи не думав про те, щоб так рано будувати сім'ю, проте й про аборт я навіть не думав, хоча Джессіка хотіла, я ледве зміг відмовити її. Наступні вісім місяців проходили та відчувалися як ад, вона постійно скаржилася, кричала і погрожувала викиднем, — Ітан ковтнув в'язку слину, після чого продовжив: 

— В результаті вона народила і втекла прямісінько з пологового залишивши дитину.. більше вона не з'являлася на горизонті, та можливо, це й на краще, Софі не потрібна така мати як вона. 

— Софі сказала мені, що знає про те, що мама покинула її і тебе, — Ітан поглянув на мене, він виглядає розгублено.

— Справді?.. Я й подумати не міг, що вона здогадується. 

— Тобі варто з нею поговорити про це..але це тобі вирішувати, я аж ніяк не експерт у таких справах, Стейсі краще за мене знається на дітях. 

— Точно, Стейсі, — він занурив обличчя у долоні, — Я навіть не пам'ятаю, що вчора сталося… гадаю, ти вже знаєш про те, що ми спали разом? 

— У вас щось було?

— Хотів би я знати… я нічого не пам'ятаю після першої пляшки, — Ітан виглядає розгублено, — Навіть не пам'ятаю звідки в мене цей синець! Єдине, на що я сподіваюся, це на те, що я нічого не робив непристойного… я не вмію пити, але всеодно поліз сперечатися з нею.

— Вона подобається тобі? — наважуюся запитати.

— Я не знаю, — зізнається. — З народження Софії мені важко мислити про когось у такому плані.. я завжди думаю про те, як моя донька поставиться до того, що в мене є кохана, та й з іншої сторони, яка жінка захоче виховувати чужу дитину?

— Ітане, як я вже казала, мені важко судити з твоєї сторони, проте я можу тобі точно сказати, що Стейсі любить дітей, і не важливо, що вони не її рідні. 

— Дякую, Абігейл. 

— Називай мене просто Абі, — він киває на знак згоди. — Що ж, я напевно вже піду, Тайлер і так чекає мене.

— Так, звісно! — ми встаємо зі стільців. — Дякую, що вислухала мене.

— Дякую, що довірився мені! Якщо потрібна буде моя допомога, то ти знаєш мій номер.

— Гаразд, дякую.

На цій ноті ми розійшлися і я відчула якесь тепло всередині, в мене з'явився, ще один гарний друг.