Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

Розділ 16. Данило

Сьогодні був чудовий день. Взагалі, з появою Лани в моєму житті багато чого змінилось: тепер я не хочу працювати весь час, мені хочеться спішити до неї, а ще дивно те, що я полюбив геть чужу дитину. Коли Олеся посміхається, я хочу робити це у відповідь, коли вона засмучена, мені теж не по собі. Ці дві дівчинки заполонили моє серце і вигнати тепер їх звідти неможливо.

        Я відвіз Лану додому, мені не хотілося залишати її одну, але було зрозуміло, що їй хочеться відпочити після чергування. Тому я вирішив поїхати в офіс і розібратися нарешті з моїм вантажем, який, трясця, досі стоїть на кордоні. Даценко мене обманув, але йому це так просто з рук не зійде, сьогодні поговорю з Демієном, потрібно показати цьому старому кретину, де його місце.

        Артем сидів в кабінеті і дуже серйозно переглядав документи, коли йому щось не сходилось, він матюкався собі під ніс. Я не давав про себе знати, хотілося застати його зненацька.

        - То от який він, розбещувач наших жінок, коли насамоті. - Артем різко підняв голову, він не очікував мене тут побачити.

        - Ти повернувся, чудово. Знаєш що Даценко нас наїбав? - Слова він не підбирав, так як це робив я, ще одна відмінність Артема - він говорить те, що думає, часто не фільтруючи.

        - Знаю, зараз зв’яжусь з Демієном, час класти край цим мафіозним іграм. Даценко вже поперек горла мені стоїть. - Я сів навпроти Артема, перед тим як говорити з постачальником, у мене була розмова до друга. - Скажи мені, брат, що це було сьогодні?

        - Ти про що?

        - Про тебе і Лану. Ти чого наче з ланцюга зірвався? Я тебе таким ніколи не бачив.

        - Вона сама винна, чого почала на мене наїжджати? - Мені хотілося тріснути його по лобі, дорослий мужик, а аргументи, як у дитини.

        - А ти язик за зубами тримати розівчився? Брат, ти маєш розуміти, що це не банальна інтрижка і я налаштований серйозно, навіть, якщо її старий мені псує життя. - Зараз мені здалося, що до нього почав доходити зміст моїх слів.

        - Пробач, вона якось запалила в мені той вогонь суперечок, давно не зустрічав такого суперника по гостроті розмови. Вона не боялась, навпаки випалювала на рівні зі мною. - Він відкинувся на стільчику і подивився на мене, а не на папери. - Тобі пощастило, я бачив, як вона на тебе дивиться.

        - І як же?

        - Ніби в цей момент - ти весь її світ. Ви, до речі, ідеально підходите один одному, тільки її старий ніяк тут не вписується.

        - Знаю, з старим розберуся. Ти поки дізнайся на кордоні, як довго вони збираються ще тримати наш вантаж, бо чесно кажучи, ця ситуація починає мені набридати.

        - Зараз дізнаюсь, ти збираєшся набрати Демієна чи Лео?

        - Думаю, що краще буде Демієна, він відповідальний за вантаж і краще поговорити про це з ним напряму. - Я встав, тільки на виході з кабінету почув, як Артем додав.

        - Я перепрошу у Лани за свою грубість при нагоді.

        - Дякую, - за що я його поважав, так це за вміння визнавати власні помилки.

        В кабінеті досі стояв аромат Лани. Троянда і цитрус - так нагадували її, я вдихнув на повні груди і почав згадувати посмішку, тепло, доторки її рук і той поцілунок. Щоправда, це грало зі мною поганий жарт, мій друг в штанях вирішив, що саме час нагадати про себе. Це було невчасно. Вигнавши думки із голови, я почав шукати свій телефон, аби подзвонити Демієну.

        Він очолив місце свого батька не так давно, довгі роки скитався і жив під чужим іменем. Потім Демієн повернув своє ім’я і повернувся в Україну, щоб помститись за свою сім’ю. Всі хто знав цю історію, досі пам’ятають, яка то кривава баня була, проте зараз в нього авторитет наймогутнішого і найстрашнішого боса.

        - Ну здрастуй, Данило, що там з моїм вантажем за проблеми виникли? - Я поважав цього чоловіка за пристрасть до своєї робити і прямоту.

        - Привіт, Демієне, тут Даценко вирішив в мафіозні ігри пограти, - я знав, що чути це йому не дуже подобається, але все одно продовжив, - я наніс йому візит і попередив, що вантаж має опинитись в мене, але, мабуть, ніж в його руці, не дуже його переконав.

        - Тоді зроби так, щоб він зник. В чому проблема? - Роздратовано промовив голос з того кінця слухавки, Демієн втрачав терпіння.

        - Ніяких проблем, але зараз не час, Демієне. - Я знав, що це дасть йому зрозуміти ситуацію. Цей чоловік не діє зопалу, в нього завжди є план.

        - Тоді, Данило, ти знаєш, що я завжди радий допомогти. Тримай мене в курсі, щодо вантажу - не хвилюйся, я розберуся і до вечора він буде в тебе на складі. - Ось це було по нашому.

        - Радий це чути. Як тільки прибуде, я повідомлю, бувай.

        Тепер лишилося діло за малим, натиснути на Даценка так, щоб він більше і не думав втручатися в мої справи. Я написав Артемові.

       Данило: Ти дізнався де Даценко бере свій товар?

       Артем: Якраз збирався до тебе йти, він має справу з Гонтаревим. Той постачає йому товар з Угорщини.

        Прекрасно, тепер, коли я знаю, де диявол бере свої запаси - можу починати його знищувати. Я глянув на годинник, було без десяти хвилин десята вечора, а Лана й досі не написала. Цікаво, вона дійсно заснула?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍