Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

— Як тобі сьогоднішній день? — запитав він не відводячи погляду від дороги. Цього разу ми їхали самі, — і Давид був за кермом.

— Це був фантастичний день.

Він кивнув краєм ока глянувши на мене.

— Я радий, що тобі з ними сподобалось.

— Знаєш… — я сперлась підборіддям на руку. — Я давно не проводила так добре час. Твої друзі дуже милі.

Я помітила, як він намагається стримати посмішку.

— Милі — це точно не про них.

— Гаразд. Як щодо — люб‘язні?

— Ну, це підходить більше.

Я задоволено кивнула.

—Ти не сказав їм. — я не запитувала я стверджувала.

— Ні.

— Ніла запитувала, чи вибрали ми дату нашого весілля. — сказала тихо, бо не знала, як він відреагує.

— І що ти їй відповіла?

— Сказала, що плануємо на осінь.

Я підняла на нього погляд, щоб побачити його реакцію. Але він був досить спокійним.

— Дякую, що розповіла мені.

Після його слів на декілька хвилин в автомобілі запала мертва тиша. Я відвела погляд до вікна, спостерігаючи, як за вікном ліхтарі переходять з одного на інший.

— Ти сердишся? — тихо запитала я не витримавши. — За те, що я збрехала їй.

— Ні. Це я їм збрехав з самого початку, і тебе втягнув в це. — промовив він задумано.

— Ну я сама втягнулась в це. Я могла не підписувати той договір, і не погоджуватись на твою пропозицію. — нагадала йому.

— Могла, але не зробила. Чому?

— В той день мене був кинув хлопець, і я була ображена на нього. Можливо, це стало причиною. Але ще я хотіла віддячити Владу. Це завдяки йому я отримала роботу у твоїй компанії. Тому ось так і вийшло.

— По-перше, це він повинен дякувати, що має таку хорошу помічницю…

— Ти мене зараз хвалиш? — здивовано запитала, при цьому усміхаючись.

— Ти заслуговуєш похвали. По-друге, твій колишній хлопець бовдур.

Я хихикнула.

— Буде по-третє?

— По- третє, ми вже приїхали.

Я здивовано перевела погляд, і побачила, що ми вже стояли на парковій доріжці.

— Ох... — видихнула я.

Я настільки була захоплена розмовою, що не помітила як швидко ми приїхали. Мені хотілось, щоб ця мить продовжувалась. Але Давид вийшов з автомобіля, і я зробила те саме.