Читати книгу - "Останній письменник, Марек Краевський"

Він домовився зустрітися з нею в Лейпцигу для справжньої, невіртуальної вечері. Після сорока хвилин мандрівки поїзд в аеродинамічній трубі зі Скриптором на борту в’їде на підземний вокзал Перлини Саксонії.

Він знав, що в житті письменника минули ті шість місяців, які "Темні Пестощі" передбачали на розмови і флірт в темну. За цей час люди справді змогли дізнатися про свої духовні потреби, інтереси, уподобання та турботи. Півроку незнання, як виглядає об'єкт флірту, і купа грошей за відкриття рахунку розділяли чоловіків, які бажали швидкого беззастережного сексу, і інфантильних жінок, які прагнули принца на білому коні чи "милого татуся". Власник сайту, німець, Маркус Бобль, тріумфував, хоча спочатку підбирати людей без фотографій здавалося повним божевіллям. Проте жоден сайт знайомств не мав таких міцних дружніх уз, як той, який очолював Бобль. Успіхи його компанії та дослідження психологів свідчили про те, що після півроку розмов всліпу люди могли змиритися зі своєю фізичною недосконалістю – тепер уже "на світлі". І ці дев’яносто відсотків зібраних пар залишалися в глибокій дружбі протягом багатьох років.

В цьому божевіллі був метод.

Вересень 2077 року

Тимон Петрі був дуже задоволений. Скриптор виконав свою роботу як міг. У його оповіданнях було багато мілин, деякі саспенси були натягнутими, вчинки героїв іноді були слабо психологічно вмотивовані, але попри все, зважаючи на темпи роботи, він створив гарну, традиційну літературу. І лише тепер, після відповідної обробки, ці тексти можна буде перетворити на захоплюючі історії, які розповідатиме на сцені глядацького залу під час власного виступу геніальний син геніального батька.

Як бізнесмен він твердо вірив у дві речі: в цифри та свою удачу. Зараз у нього на руках тридцять історій, кожну з яких він може розбити на два епізоди. Що, у свою чергу, означало, що Хіларі зможе з’явитися шістдесят разів, тобто, за вирахуванням періоду відпусток, він зможе лідирувати та навіть забезпечити для себе нарраційну сцену на термін в півтора років.

Він був до цього добре підготовлений. Історії, написані та відшліфовані Скриптором, не були безглуздими історіями, вигаданими на місці чи безпосередньо перед спектаклем. Крім того, Хіларі мав більше часу, ніж його конкуренти, яким доводилося діяти поспішно, і він міг присвятити цей надлишок вільного часу тому, щоб запам’ятовувати свої репліки, щоб потім не затинатися у світлі прожекторів. Більше того, навіть якщо передбачати, що новачок не привабить глядачів, завжди були матчі чемпіонату, в яких, маючи повну історію, він був кращим за своїх суперників із самого початку.

Все було просто — вимога приєднатися до виступу в повній готовності — це одне з двох: або ти маєш під рукою повну цікавих історій бібліотеку, або ти користуєшся послугами письменника-привида. Хіларі Петрі мав і те, і інше.

Але йому бракувало досвіду, тобто відчуття, де розповідь обірвати, де її прискорити, а де швидко вставити нові сюжети.

І цьому він мав навчитися. Поки що його тренуватиме рідний батько, а потім – хто знає? – можливо, Каміль Скриптор, який розориться на терапію для свого сина, дозволить себе умовити стати вчителем Хіларі?

У будь-якому випадку, я повинен виказати хлопцеві трохи сердечності. Його останні

оповідання все ще дуже середньої якості, але сьогоднішній день є настільки незвичним й важливим,

що я можу пом’якшити критику й зняти ці майже тюремні обмеження. Чотири роки їх дії цілком

достатньо.

Він спускався на скляному ліфті в підвал. Проїжджаючи другий поверх, він побачив, як його дружина зайшла до своєї вітальні, щоб приєднатися до кількох жінок її віку. Він посміхнувся їй. Та відповіла байдужим поглядом.

Петрі важко зітхнув.

Юлія! Як вона змінилася! Єдине, що робить, це набирає вагу, ходить на вечірки, п’є вино

та завзято пліткує – так само, як вона це робить зараз із купою тих дурних корів. На мене

дивиться, як на хробака, і уникає мене, як змію. А все тому, що я хочу зробити з Хіларі чоловіка. Адже

людина гартується, як сталь – у болю і щоденних муках.

Він уже був у підвалі. Вийшов з ліфта й опинився в стерильному коридорі, оздобленому мармуром. Двері ліфта тихо зачинилися за ним.

Петрі підійшов до дверей, на яких донедавна чотири роки підряд висів брелок Хорнетмана. Тут жив його син – у суворих, військових умовах. Саме сюди, як і мить тому, він щодня повертався зі своєї школи – у світ дисципліни, такий відмінний від середовища шкільних метросексуалів, делікатних, мов пелюстки троянд.

Ніщо так не зміцнює людину, як дисципліна.

Тимон увійшов без стуку.

Кімната Хіларі смерділа, як завжди буває у задушливій кімнаті, де живе підліток. Гормони, шкарпетки. Хлопець лежав на ліжку і закочував очі. Його смарайі були підключені до єдиного інтернет-каналу, який був доступний у цьому підвалі. На ньому представлені лише портали з новинами і кінофільмами, але тільки такими, що представляють сильне, чоловіче кіно. Жодної дурниці, порнографії, романтики.

Так само пахло тут чотири роки тому, коли він несподівано увійшов і побачив Хіларі, що стояв на колінах перед екраном. Він був голий. І мастурбував. Побачивши батька, хлопець закричав і стрибнув під ковдру. Але не встиг закрити додаток. Крім того, Тимон знав усі паролі свого сина. Навіть до тієї наповненої брудом хмари, в якій він був зараз.

Петрі підійшов до екрана. І побачив, як оголену жінку жорстоко били ногами троє чоловіків, одягнених лише в чоботи. Раптом один з них розвів жінці ноги і нахилилася над нею. Жертва плакала.

Тоді Тимон Петрі відчув, як у його горлі кипить блювота.

Він підійшов до хлопця, який згорнувся калачиком на ліжку. І почав бити його. По голові, по голій спині, по тендітних руках.

— Ах ти, збоченець, — прошипів він. – Мерзотник, дегенерат! Не міг дрочити під звичайне порно?

І якраз тоді — коли він втомився і хлопець лежав замучений біля стіни — він вирішив, що в якості покарання Хіларі не дозволить без дозволу підніматися на вищі поверхи. Досі в підвалі він лише робив уроки, відсьогодні житиме й спатиме тут. Аж до відкликання він повинен займати цю камеру, саме тут він буде сидіти вечорами після приходу зі школи, а потім тут же буде і спати - у люксусовій в'язниці.

Має рішення було прийняте давно, сьогодні я його анулюю.

Він ковтнув слину. Неприємні спогади зникли так само швидко, як і з'явилися.

– Відчини віконце, Хілеку, – наказав він синові.

Тимон сів за письмовий стіл й подивився на зошити, покриті потворним нерівним