Читати книгу - "Сліпий ліс, Ілля Вінницький"

— Так, я чую запах води і трясовини. Болото недалеко, — відповів Матвій, прислухаючись до звуків лісу.

Лесик, який до цього мовчав, раптом сказав:
— Я відчуваю щось дивне. Ніби цей ліс... живий. Він дихає, він спостерігає за нами.

— Не вигадуй, — відрізав Тарас, але в його голосі почулася непевність.

Вони рушили далі, і незабаром перед ними відкрився вид на величезне болото. Вода була темною і стоячою, а поверхню вкривав густий туман. Навколо росли дивні рослини, які виглядали так, ніби вони були створені з іншого світу.