Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

34 Аманда

Крістіан Дрейк був першим хлопцем, не рахуючи мого брата, що ставився до мене, як до дівчини.

Я вже давно звикла до того, що зазвичай хлопці обходили мене десятою дорогою, бо боялись.

Мама дуже хвилювалась через це і постійно бідкалась, що через мій жахливий характер, жоден нормальний хлопець навіть не погляне у мій бік.

Оце б вона здивувалась, якби дізналась, що хлопець зробив мені подарунок. Хоча, я не знаю, чи можна вважати Дрейка нормальним. Він ще той паскудник і ловелас, хоч і красень.

У коридорі почувся крик. 

- Схоже, що наше шоу вже почалося, - промовив Крістіан, поспішаючи до дверей.

Я побігла слідом за ним, бо дуже хотіла дізнатись, що ж там таке коїться.

Відчинивши двері, ми помітили трьох дружків Круція. Один з них голосно верещав, що горить, хоча нічого подібного не було. Він вибив вікно і вискочив у нього. Підбігши до вікна, я побачила, що цей йолоп поздирав із себе весь одяг і голяка стрибнув у невеликий фонтан, що знаходився неподалік від пам'ятника  першого ректора нашої академії, що також являвся її засновником. Оце так номер!

До цього кадета вже бігли охоронці, комендант і навіть професор Корвін. Його швидко і вправно скрутили і кудить потягли.

Не встигли охоронці далеко відійти, як на подвір'я вибіг його товариш, волаючи, що на нас напали монстри.

Щоб схопити цього бовдура, охоронцям довелося поморочитись, бо він виявився досить спритним і вирвавшись від них, що є сили помчав до будинку, в якому мешкав ректор академії.

- Академію атаковано! Тут всюди  жахливі монстри! Треба негайно викликати війська! - голосив цей ненормальний.

Своїми криками він перебудив не лише студентський гуртожиток, а ще й усіх викладачів, що жили неподалік у будиночках і навіть ректора.

Подвір'я академії ще ніколи так яскраво не освітлювалось, як зараз, бо кожен з викладачів запалив магічні вогники, щоб краще роздивитись, що коїться довкола.

Тільки професор Фобос з'явився повністю одягненим і готовим до бою, а всі інші викладачі були в піжамах. 

Щойно з'ясувалось, що жодної загрози нашій академії, окрім цих п'яних блазнів, немає, всі заспокоїлись.

Ректор грозився, що покарає ідіотів особливо суворо. Його слова прозвучали для мене наче музика.

Згадавши про третього кретина з їхньої компанії, я почала роззиратись довкола, шукаючи куди він подівся.

- А де Брідер? - Поцікавилась я у Дрейка.

- А біс його знає... Я так задивився на те, що вичворяли його друзяки, що не помітив, куди він подівся.

Брідер швидко знайшовся. Виявилось, що він забарикадувався у своїй кімнаті і кричав, що вб'є кожного, хто спробує до нього увійти.

Його погрози не справили жодного враження ні на охоронців, ні на викладачів. Вони вибили двері і добряче відходили хлопця кийками, а потім скрутили і поволокли у невідомому напрямку.

- Яке нахабстово! Ці кретини принесли віскі в академію і напились! - Сердито промовив професор Корвін, роздивляючись порожні пляшки, що валялись на підлозі посеред кімнати.

- Я їм влаштую! Нехай тільки повернуться до навчання, коли відбудуть своє покарання, - пообіцяв професор Фобос. 

Інші викладачі теж вирішили влаштувати тим йолопам "щасливе життя".

Нас розігнали по кімнатах і наказали всім лягати спати.

- Оце так шоу вони влаштували, - промовила я, коли ми з Крістіаном зайшли досвоєї кімнати.

- Так, Алекс вигадав чудовий план помсти. Все склалося навіть краще, ніж я очікував. Шкода тільки, що Круція з ними не було...

- Так, дуже шкода... Але для нього ми можемо підготувати особливий сюрприз...

- Не думав, що ти така підступна і мстива, - промовив Дрейк, вмощуючись у ліжку.

- Ти ще багато чого про мене не знаєш... 

Я теж лягла у ліжко і вкрилась ковдрою. Помста друзям Круція - це добре, але ранкового підйому ніхто не відміняв.    

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍