Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

краще, освідчитись, признаться!

(До Рагно.)

Котра година там?

Рагно

На сьому вісімнадцять!

Сірано

(б'ючи себе в груди)

Ні слова на устах – а скільки в серці їх! Як рвуться на папір!

(Знов бере перо.)

Ну, що ж! Нехай на сміх, А мушу висловить коханій я листовно, Якої пристрасті в моєму серці повно, Якої ніжності!… О, сто разів цей лист У думці я складав! Тепер не тільки зміст, А кожну точку там і кому пам’ятаю… Тож не пишу тепер, а копію здіймаю!

Пише. За скляними дверима видно якісь худі, несміливі силуети.

СЦЕНА IV

Рагно, Ліза, мушкетер, Сірано – пише при столику, – поети в чорних одягах, з панчохами, що спадають, заболочені.

Ліза

(підходить до Рагно)

Ось ваші шарпаки!

Перший поет

(входячи, до Рагно)

Колего мій, привіт!

Другий поет

(так само стискаючи Рагно руку)

Колего дорогий!

Третій поет

Наш пекарю, що світ Не знає рівного!

(Нюхає повітря.)

А пахне як чудово!

Четвертий поет

О Фебе-кухарю!

П’ятий поет

Оце-то влучне слово! Кондитер – Аполлон!

Рагно

(його оточують, обіймають, тиснуть йому руки)

Які товариші! Як з ними радісно і легко на душі!

Перший поет

Ми затрималися: при Нельській башті люду Велике стовпище, мов збіглися на чудо.

Другий поет

Аж вісім волоцюг убитих там лежить.

Сірано

(підводячи на хвилину голову)

Я думав – тільки сім…

(Знов береться до листа.)

Рагно

А хто ж воно, скажіть, Герой у тім бою?

Сірано

(недбало)

Я – ні!

Ліза