Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

9. Ельдорадо

Голос ШІ перервав мої роздуми, розпочавши зворотний відлік до виходу з гіперпростору. Ми опинилися в новій системі, де кількість кораблів була значно меншою, а вдалині виднілася блакитна планета, схожа на Землю. ШІ повідомив про запит від системи охорони планети Ельдорадо.

Кук активував зв'язок, і на екрані з'явився чоловік у формі.

— Доброго дня. Назвіть мету вашого візиту в систему Ельдорадо.

Кук відповів, що ми прибули у справах до графа Паула Ніва Третього, а також для відпочинку. Офіцер перевірив інформацію і підтвердив:

— Так, “Фенікс 19.77.0101”, бачу у вас є запрошення від графа. Ви маєте доступ до його приватного помешкання на три дні. Бажаєте провести візит офіційно?

— Ні, — відповів Кук. — Ми бажаємо приватності та конфіденційності.

— Прийнято. З вас 50 000 кредитів за парковку корабля, решта послуг — згідно з прейскурантом. Відправляю вам розцінки та рахунок.

Я присвиснув від здивування.

— Це стільки лише за те, щоб посадити корабель на планету?

Кук підтвердив і додав, що ми не хочемо привертати зайвої уваги. Він попросив Ліе проконтролювати, щоб ШІ посадив корабель за вказаними координатами, а сам пішов до своєї каюти, готуватися до підписання документів.

Посадка на Ельдорадо пройшла без проблем. Ми увійшли в атмосферу, і на висоті близько двадцяти кілометрів нас захопив силовий промінь, який направив корабель на приватний космодром.

— Ден, — почув я голос Кука по внутрішньому зв'язку, — поки що залишайся в каюті. Усі, хто покидає корабель, мають пройти ідентифікацію та перевірку на наявність сторонніх мікроорганізмів. Поки ти на борту, ніхто не звертатиме на тебе уваги.

— Капітане, — раптом озвався ШІ, — нас намагаються зламати.

Напруга в повітрі зросла.

— Джерело? — запитав Кук, повертаючись на місток.

— Зовнішній сигнал із планети, — відповів ШІ. — Ймовірно, спроба отримати доступ до наших систем.

— Блокуй усі вхідні з'єднання, і вирахуй координати хакерів — наказав Кук. — Переходь на автономний режим, без доступу до зовнішніх мереж.

ШІ підтвердив виконання наказу, і я відчув легке полегшення.

— Ліе, — продовжив Кук, — перевір системи на наявність слідів втручання. Рос, на тобі безпека периметра. Ден, залишайся на зв'язку і будь готовий до будь-яких несподіванок.

Я кивнув, хоча ніхто цього не бачив, і приготувався до можливих подій.

Минуло кілька напружених хвилин, перш ніж Ліе повідомила:

— Системи чисті, жодних ознак успішного проникнення. Ми в безпеці.

Кук зітхнув з полегшенням.

— Добре. Але будьте напоготові. Якщо хтось намагається нас зламати, значить, ми привернули небажану увагу. Фурі, підготуйся до зустрічі з графом. Ми повинні завершити наші справи як найшвидше і покинути планету.

Я залишився на містку, відчуваючи суміш тривоги та цікавості. Що чекає нас на Ельдорадо? І хто намагається проникнути в наші системи? Питання залишалися без відповідей, але одне було зрозуміло: з відпочинком не склалося.

Я стояв поруч із Ліе на містку, коли прийшов запит на зв’язок. Вона відповіла, і на екрані з’явився офіцер безпеки, одягнений у строгий чорний костюм з емблемою графа.

— Це служба безпеки графа. Просимо вас пройти дезінфекцію і сканування через наданий шлюз. Надайте доступ до корабля і відключіть силове поле.

Ліе вагалася, і її пальці зависли над консоллю управління.

— Гаразд, дайте нам кілька хвилин.

Вона перевела зв'язок у режим очікування і звернулася до ШІ:

— Ти визначив, звідки нас намагалися зламати? Це територія графа?

— Ні, — відповів ШІ. — Джерело сигналу знаходиться на острові посеред океану, за три тисячі кілометрів від нашого місця.

На місток увійшли Кук і Рос, їхні обличчя були серйозними.

— Що скажете? — запитала Ліе, звертаючись до них.

— Навряд чи це граф або його люди, — почав Кук. — Він був зацікавлений у продажі компанії то ж сумніваюся, що він веде подвійну гру.

— Згоден, — додав Рос. — Пропоную такий план: ви з Фурі йдете на зустріч із графом. Візьміть із собою індивідуальні щити теріанців і телепортаційні кільця. У разі небезпеки швидко зможете повернутися на корабель. А я з Ліе вирушу на той острів, щоб розібратися.

— А мені що робити? — запитав я.

— Ти і професор Кхал залишаєтеся на кораблі. Ви будете нашими очима і триматимете ситуацію під контролем.

Кук кивнув Ліе, і вона активувала два стелс-зонди. На екрані з’явилося зображення з двох ракурсів, коли зонди відокремилися від корабля і зависли в повітрі.

Через кілька хвилин у блискучому спалаху на містку матеріалізувався професор Кхал. Він сів у крісло поруч зі мною і, усміхаючись, сказав:

— Ну що, трішки пошпигуємо?

— Ти ведеш групу Роса, а я — Кука, — пояснив він. — Якщо побачиш щось підозріле, одразу доповідай.

Я кивнув, але запитав:

—  Профессоре, ви таким раніше вже займалися?

—  Дене, якщо ти плануєш рятувати світ, то маєш бути готовий до будь чого — підморгнув він мені.  —  і зосередився на своїй картинці.

На голографічному екрані мені було видно, як човник Роса і Ліе набрав висоту і полетів за координатами, а Кук і Фурі пройшли через шлюз у карантинний блок. Все ставало схожим на шпигунський трилер, і я відчував, як спітніли долоні від напруження.

За якийсь час, на моєму екрані з’явився острів, що виглядав ідеально симетричним — тропічний рай із ретельно висадженою флорою. Човник зробив коло навколо острова і сів неподалік від котеджів. З нього вийшов Рос у бойовому скафандрі, а Ліе залишилася на борту, тримаючи систему готовою до зльоту.

Мій зонд облетів навколо трьох котеджів, скануючи кожен метр будівель. Вони виявилися порожніми, без жодних ознак життя. Проте біля одного з будиночків я помітив дивне спотворення — ніби якийсь невидимий бар’єр оточував споруду.

— Росе, тут щось є, — доповів я.

— Бачу, — підтвердив він.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍