Читати книгу - "Війни Міллігана"

відділ розведення домашніх тварин. Логан узяв на себе фінансову частину справи, а Товстун — юридичні тонкощі: оформлення доставки тварин у відділ зоотерапії й підписання договорів із зоомагазинами на постачання здорових й іноді навіть тренованих тварин. Скоро Бекеру вдалося отримати замовлення на п’ятдесят хом’яків щомісяця від оптового зоомагазину в Детройті. У майстерні «Трьох партнерів» вони замовляли клітки для тварин. Згодом у знак подяки Бекер і Логан подарували пацієнтам тварин, за яких зазвичай брали гроші, — двох великих білих какаду, чорного тукана з кольоровим дзьобом та мавпу-павука.

аллен очолив спілку пацієнтів-робітників, яка спочатку налічувала 24 особи зі столярської майстерні, 3 із друкарні й 16 із майстерні кераміки. Згодом за вмовлянням аллена до неї вступили ще 27 пацієнтів з відділу розведення домашніх тварин.

Зак попросив партнерів виділити кошти на створення бейсбольної команди лікарні, для якої закупив спортивне спорядження і форму.

(3)

Спочатку адміністрація ігнорувала розвиток ремесел у працетерапії, але скоро «Трьом партнерам» стало ясно, що наглядачі й інші робітники з невисокою платнею заздрять заробіткам пацієнтів. Досі в них тут був тихий спокійний заклад, де вони могли ображати пацієнтів, коли заманеться, але тепер це в минулому. І персоналу така зміна не подобається.

аллен розумів, що працівників хвилює потенційна небезпека того, що пацієнти отримали контроль над відділом працетерапії. Стало очевидно: наглядачі намагаються встановити колишню систему страху і знущань. Вони роками збиткували над пацієнтами й вимагали з них гроші за «страхування», і тепер їхнє ставлення тільки погіршилося. Один з наглядачів ударив пацієнта ножем. Усе частіше робітники почали приходити до майстерні зі слідами від батога та синцями.

Зака відрядили поскаржитися омбудсмену клініки, але це не допомогло. Пацієнти почувались у безпеці лише в майстерні — особливо після того, як з кількома наглядачами тут трапилися дивні інциденти. Скоро наглядачі зрозуміли, що заходити у майстерню по одному небезпечно, тому без супроводу когось із пацієнтів далі як у куток для відпочинку не заходили. Коридор, що вів у майстерню, також став безпечним для пацієнтів. Поширилися чутки, що якщо з наглядачем щось станеться у майстерні, йому вкрай важко буде довести вину пацієнтів, адже там працюють з небезпечним обладнанням. Деякі особливо жорстокі наглядачі стали вичікувати можливості схопити пацієнтів по одному в порожніх коридорах.

Адміністрація ігнорувала повідомлення про напади. Спочатку вони відімкнули постачання газу в майстерню, пояснюючи це роботами на газопроводі, так що «Трьом партнерам» довелося відключити печі для обпалювання кераміки. Пройшло кілька тижнів, а газопровід так і не відремонтували — стало ясно, що це саботаж. Ленні й томмі довелося переладнати печі на електричне живлення. У відповідь на це адміністрація на три дні відімкнула постачання електроенергії у майстерню — мовляв, перевірка безпеки системи.

Протягом майже всього липня «Три партнери» втрачали стільки ж людей, скільки встигали наймати. Наглядачі нерідко ловили робітників, допитували й били. Адміністрація видала розпорядження, у якому повідомила, що більше не пропускатиме в майстерню деревину — без жодних пояснень.

Справи йшли дедалі гірше, і «Три партнери» зрозуміли, що час готуватися до оборони.

У середині липня прийшла несамовита спека й адміністрація відімкнула водопостачання. Моральний стан пацієнтів досяг апогею. Вночі температура в кімнатах пацієнтів доходила до 100 °F[23]. Ніхто й не думав видати пацієнтам хоча б вентилятори. Директор клініки Габбард звернувся до губернатора Джеймса Рода з проханням прислати національну гвардію. Усім було зрозуміло, що рано чи пізно охорона скористається нагодою і кине всіх «Трьох партнерів» у карцер.

14 липня аллен зателефонував Алану Ґолдсбері й попросив, щоб той відправив кого-небудь сфотографувати його розписи в клініці. Він хотів, щоб адвокат подав позов проти штату Огайо, який не оплатив його рахунку і змусив прийняти мінімальну оплату, яка не враховувала художньої цінності роботи. У позові мали звучати імена Лінднера й Габбарда. Справа була зовсім не в грошах — товстун Бекер порадив аллену зчинити публічний галас лише заради того, щоб у лікарні його не могли так просто вбити.

Розділ 14

Зброя

(1)

Мері, дівчина з депресією, яка захопилася Мілліганом під час його першого перебування у Афінському центрі, уважно стежила за його справами протягом дев’яти місяців після переведення в Ліму. Якщо в неї не було можливості поспілкуватися із самим Біллі, вона дзвонила його сестрі чи адвокату й дізнавалася останні новини. Щоразу як їй випадала нагода поїхати разом з кимось із Афін у Ліму[24], вона відразу вирушала. Влітку Мері взагалі винайняла кімнату в центрі Ліми й переїхала туди, щоб провідувати Біллі щодня. Друкуючи його листи й передаючи таємні записки, вона стала посередником між ним і світом. Наглядачі уважно стежили за їхніми зустрічами і хвилювалися, що з її допомогою Мілліган може передавати інформацію про те, що відбувається в клініці. Своїми скаргами вони просто завалили Лінднера й Габбарда.

Мері вирішила, що записи про життя Міллігана з точки зору іншої людини можуть стати в нагоді, тому почала вести щоденник, фіксуючи коментарі Біллі та його поведінку. Завдяки її освіті у неї вийшло щось схоже на практичне дослідження із соціології.

(2)

Щоденник Мері. Середа, 23 липня 1980 року

Сьогодні вранці Біллі вдалося повернутись у відділ працетерапії. О першій годині він вийшов до мене в кімнату для відвідувачів з кількома зображеннями меблів, які вирвав з журналів, — у нього були великі плани щодо виготовлення нових зразків. Біллі попросив мене замовити 20 годинникових механізмів та аксесуарів для циферблатів. Видно було, що він щасливий знов опинитися в майстерні й щось планувати. Він у гарному настрої — таким радісним я його ще не бачила.

Я не хотіла, щоб Біллі розчаровувався, тому застерегла, щоб не будував повітряні замки.

— Якщо я не візьму себе в руки й не збудую знов зруйновані замки, моє існування буде марним. Тоді навіть жити не варто, — відповів він на те.

Ще він попросив мене надалі приходити о третій замість першої, щоб працювати в майстерні довше.

Четвер, 24 липня

Сьогодні вранці, коли Біллі був у майстерні, по нього прийшли наглядачі з наказом помістити його в ізолятор відділення № 22. Жодних пояснень вони не надали, і Боб Едвардс — начальник працетерапії — не дозволив забрати Біллі без причин. Інші теж стали на його захист, зчинилась сварка. Півтори години наглядачі, пацієнти й адміністрація на чолі з Габбардом і Лінднером не могли вгамуватися. Зрештою всіх пацієнтів з майстерні відправили в іншу