Читати книгу - "Непрохані гості, Василь Головачов"

все-таки вставив Гнат. — Точніше, не тільки в ньому. Хтось ще “грає” під нього…

Лапарра поморщився.

— Бездоказово, Гнате. “Роздвоєння” Зо Лі — ще не аргумент на користь твоєї ідеї. Я вважаю, що Зо Лі Оволодів якимсь секретом лабораторії, що дає йому змогу гуляти по Землі безкарно та ще й стежити за Демоном. Усі його дії — за межею людських можливостей. Нормального професіонала ми давно взяли б. Комунікаційна служба тричі засікала його в Європі, і щоразу він зникав від спостереження!

— Ну, щодо “надлюдських” можливостей ти перебільшуєш. — Гнат посміхнувся. — Реакція у нього, скажемо прямо, чудова, але й ми дещо вміємо.

Він спритно нагнувся, стрибнув через мене (я сидів у кріслі), безшумно приземлився і… щез! Принаймні так мені здавалося зі сторони. Насправді ж він застосував прийом “тінь-маскування”, один із найважчих прийомів тайбо, розрахованих на миттєвість рухів, які практично не схоплює оком спостерігач.

— Браво! — похвалив Гриффітс і двічі ляснув у долоні.

Гнат вийшов із-за спини спантеличеного Калашникова.

— Цирк! — буркнув Лапарра несхвально.

Насправді він був задоволений, а я подумав, що мій син ще зовсім дитина, хоч і має фізичні дані дорослої людини. Щоправда, мені також приємно бачити його в формі… не забути б поговорити з ним про його психологічну форму…

— Так, — підбив я підсумок роздумам. — Стосовно Зо Лі: службі комунікацій підключити до його пошуків усі оперативні загони. Проаналізувати його “роздвоєння” і, якщо факти підтвердяться чи повторяться, терміново скликати Раду безпеки із залученням Академії наук. Тепер щодо Демона. Є щось нове?

— Майже нічого, — похмуро мовив Лапарра. — Загибель людей Шерстова на Ховенвіпі не залишає сумнівів, що у час їх появи на Ховенвіпі Демон вирвався з бункера “Суперхомо” на волю. Пам’ятаєте акт медекспертизи? “Смерть настала від раптової зупинки серця…” На думку лікарів, серце могло зупинитися й од величезної енерговтрати. Тобто чистильники потрапили в зону, що поглинає енергію.

— У стажиста є гіпотеза, — сказав Гнат. — Демон — це “чорна діра людського зла”. Вона поглинає всі наші негативні емоції, і в зоні її дії пришвидшуються всі події, які йдуть людині на шкоду.

— Поетична вільність, не більше, — мовив Лапарра. — Але думка взагалі-то заслуговує на увагу. Адже і Зо Лі навіщось знадобився біовипромінювач з посилювачем емоцій. Більше даних про Демона у мене немає.

— Посилювач емоцій, здається, використовується лише в медицині.

— Цілком правильно, при лікуванні пригніченого стану і депресії.

— Ясно. Що в тебе, Мартіне?

Гриффітс за звичкою випнув товсті губи.

— Нам вдалося зберегти частину документів другого розпечатаного контейнера. Експерти розшифровують записи і дещо вже виявили… Лабораторія “Суперхомо” експериментувала над людьми, причому досить своєрідно: їх по одному і цілими групами “згодовували” Демону зусебіч через “вікна” проникності в його оболонці. Таким чином “експериментатори” шукали ключ до управління Демоном, а звідси випливає, що Демон — не витвір лабораторії. Його звідкілясь привезено на Ховенвіп. Список тих, хто “пройшов” Демона, складає шістсот сорок чотири прізвища. Вижили після цього дев’яносто п’ять осіб, з них тридцятеро померло впродовж місяця після експерименту.

У залі залягла тиша. Всі працівники ВОПС, Лапарра, Калашников, Гнат, приголомшені, німо дивилися на Гриффітса. Мовчав і я, хоча давно знав межі цинізму і людиноненависництва “вчених” убивць у часи капіталізму.

— Це все, що вдалося прочитати? — стиха запитав Лапарра. — Чи знайшли вони ключ до управління Демоном? І що він таке?

— Напевно, так, хоч безпосередніх доказів, які підтверджують це, поки що не виявлено. Між іншим, у бункері, де, мабуть, перебував Демон, хіміки натрапили на слабкі сліди рідкої речовини — води-зет, двічі ізотопної води.

Ще кілька хвилин тому слова Мартіна могли бути для мене сюрпризом, тепер же я лиш кивнув у відповідь, переконавшись у своїй здогадці.

— Дякую, Мартіне, — сказав я. — Добре, якщо б ви повідомили всі новини одразу ж, а не через добу. Тепер я можу з певністю сказати, що таке Демон. Це об’єкт “Зеро”.

Якусь хвилю всі мовчали. Потім Лапарра підвів очі:

— Вважаєш, пояснив, що таке Демон? Гнат з Гриффітсом обмінялися посмішками, я був серйозний.

— Думаю, пояснив, просто ви цього ще не бачите. Річ у тім, що за моїм завданням було проведено всебічне обстеження місць знаходження шахт фірми “Демони мороку” на Марсі. Там також виявлено воду-зет. Плюс до цього останні дані Мартіна про те, що Демона привезено на Ховенвіп, а не створено в лабораторії. Звідси й висновок: об’єкт “Зеро” був перевезений на Землю і через двісті років вирвався на волю, як Демон.

Я зафіксував час. Треба завершувати позапланову оперативку.

— Підходжу до головного. Невідомо, чи володіє ваш Зо Лі секретом Демона, про це ми дізнаємося, коли чистильник прибуде до нас. Але, очевидно, ми виходимо на контакт з позагалактичним розумом! Сліди об’єкта “Зеро” — вода-зет, а такої води, як відомо, в нашій Галактиці поки що не виявлено. Ось і вважайте тепер, яка ціна нашої роботи. Локація із супутників та висотних ПКП поверхні Землі також нічого не дала, значить, уся надія на світлі голови фізиків. Не виявимо Демона — сам диявол не знає, яку штуку він утне потім…

Я не встиг докінчити думку, як Калашников, що працював неподалік, раптом скочив, нагнувся до панелі селектора і зробив мені знак рукою. Оператори ВОПС поруч з ним забігали пальцями по клавіатурі пульта, стиха перемовляючись. Я очікував. Зрештою, Калашников обернувся до мене:

— Аварія під Новгородом! У річку звалився міст з магнітопоїздом. Є жертви. Патруль лінійних уже подався туди.

Я зиркнув на Лапарру і стрівся з поглядом його нестерпно голубих очей.

ГНАТ РОМАШИН

У Новгороді мені ще не випадало бувати, хоч я знав, що це старовинне російське місто-пам’ятник і в ньому є що подивитися. Однак і цього разу було не до його архітектурних та інших красивостей, бо мчали ми до міста з одчайдушною швидкістю.