Читати книжки он-лайн » Езотерика 🔮🕯️🧘‍♀️ » Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

158
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 107
Перейти на сторінку:
ніж дійшов до своєї келії, наздогнав його блаженний Андроник, кажучи: "Отче Даниїле, отець Атанасій до Господа відходить!" І повернувся старець, знайшов його гарячкою охопленого. Почав Атанасій плакати, і каже йому старець: "Належить тобі радіти, оскільки ідеш зустріти Христа, а не плакати". Відповідає Атанасій: "Не за себе, а за отця Андроника плачу, однак сотвори любов, отче: після поховання мого знайдеш писання під узголов'ям моїм і, прочитавши його, даси отцю Андронику". Після молитви причастився Атанасій божественних таїнств і відійшов до Господа. Прийшла братія поховати тіло його і відкрила, що це жінка була єством своїм. Знайшов-бо авва Даниїл під узголов'ям її писання і, прочитавши, дав Андроникові. Тоді пізнав Андроник, що це жінка його була, і всі прославили Бога. Довідалися про це по всіх лаврах, і послав авва Даниїл закликати всіх отців, що в Єгипті, і тих, що у внутрішній пустелі, і зібралися всі лаври александрійські та скитяни, котрі білу одежу носили, такий був тим скитянам звичай ходити в білих одежах, і поховали чесно святе тіло блаженної Атанасії, славлячи Бога, що дав їй таке терпіння.

Після поховання пробув старець із Андроником до сьомого дня, на сьомий день сотворив пам'ять померлої і захотів узяти отця Андроника до своєї келії. Андроник же просив його, кажучи: "Залиш мене тут, отче, хай і я буду похований із панею моєю Атанасією". Залишив його старець і відійшов, і ще не дійшов до келії, коли ж наздогнав його інший інок, кажучи: "Отець Андроник відходить до Господа!" Послав же старець услід отцям, котрі відійшли, кажучи: "Поверніться зі мною до отця Андроника". Вони ж повернулися і знайшли його ще живого і благословилися від нього.

Відійшов із миром отець Андроник, і було змагання велике поміж скитами (поміж двох скитів було пробуття преподобного Андроника та блаженної Атанасії), поміж скитом Вісімнадцятим і скитом, де білі носили одежі. Казали-бо білоризці: "Наш є брат, і взяти його хочемо до свого скиту, щоб допомагали нам молитви його". Також і Вісімнадцятого скита отці казали: "Наш брат, і з сестрою його, блаженною Атанасією, хай покладений буде".

Білі ж скитяни сказали: "Що вирішить архімандрит Вісімнадцятого скиту, так і учинимо". І велів старець поховати Андроника із Атанасією; білоризці не захотіли послухати його, було-бо їх більше, тож сказали: "Старець є вище пристрастей і до того не боїться борні. Ми ж молоді є і хочемо при собі мати брата нашого, блаженного Андроника, щоб допомагав нам молитвами своїми достатньо. Вам же залишаємо Атанасію". По тому ледве утишилися і поховали блаженного Андроника із блаженною Атанасією, хвалячи Бога, дивного у святих своїх, Иому-бо слава навіки віків. Амінь.

У той-таки день пам'ять святого праведного праотця Авраама, що частував Бога в Тройці єдиного, який у трьох особах ангельських йому являвся біля дуба Мамврійського. І пам'ять племінника його Лота.

І святих мучеників Єввентія та Максима, воїнів-зброєносців, що були при царі Юліяні-відступникові, через нього ж, коли був в Антіохії Сирійській, повелено водні джерела та всю їжу, що продавалася, осквернити ідоложертвуванням, щоб християни, вживаючи, осквернялися проти бажання. Єввентій та Максим, бачачи те, зітхнули і плакали. Якось, на бенкеті сидячи, тепло просльозилися і сказали до Бога: "Віддав ти нас, царю, неправедному мерзькому відступникові і лукавому більше всіх на землі". Це хтось із нечестивих почув і звістив царю, він же тоді, схопивши їх, багато мучив, потому й мечем забив їх.

У той-таки день святої Поплії, що була дияконисою Антиохійської церкви, вона в юності своїй, трохи побувши в законному шлюбі, народила святого Івана Пресвітера; по тому в чистоті безмужньо жила, зібрала лик дівиць і служила Богу. Якось же цареві Юліяну-законопереступнику, котрий ішов повз її дім, вона з дівицями своїми велиголосно заспівала:

Ідоли поган — срібло й золото,

Діла рук людських вони,

Подібні їм хай будуть ті, що творять їх,

І всі, що сподіваються на них.

Те почувши, цар повелів схопити її й бити в лице багато разів. Кожен-бо із воїнів, які були з ним, по разу її вдаряв. Вона ж викривала цареве безбожжя і, пущена бувши, повернулась у дім, дякуючи Христу-богу, що сподобив її за ім'я Його так постраждати. Провела наступні літа життя свого боговгідно і з миром померла.

У той-таки день преподобного отця нашого Петра, котрий у Галатійській єпархії був раніше воїном, од отця Теофіла був пошанований комитським саном, по тому, все зневаживши, став іноком і добре подвиг творив; помер в обителі святого Фоки, у Василіеве царство.

Місяця жовтня в 10-ий день

Страждання святих мучеників Євлампія та Євлампії

У царство Максиміянове було велике на християн гоніння, і багато з вірних залишали свої домівки і через страх перед мучителями ховались по горах, і вертепах, і пустелях. У той час один юнак доброродний мав свою батьківщину у місті Никомидійському, ймення йому Євлампій, християнин вірою та ділами, який також переховувався з іншими християнами. Посланий був од них до міста, щоб купити хліба і щоб таємно принести їм у пустелю. Входячи в Никомидію, побачив над ворітьми міськими прибите царське повеління, на хартії написане, видане, щоб убивали християн. Коли ж прочитав, вельми посміявся такому безумству нечестивого царя, що не на ворогів, але на неповинних узброївся і сам свою землю приводить у запустіння, вбиваючи величезну кількість християнського люду. І тоді схоплений був блаженний Євлампій від ідолопоклонників та зв'язаний, і на неправедний суд приведений. Беззаконний же суддя, побачивши Євлампія літами молодого й лицем красного, спершу лукавими словами його зваблював, щоб поклонився ідолам, і сказав: "Саме обличчя твоє явним тебе чинить, що не є ти із простолюддя, але із доброродних та чесних. Не бажай, о красний юначе, марно погубити таке доброподіб'я своє і щоб до безчестя було приведене доброродство твоє, але подбай більше примножити слави й честі собі і всьому твоєму роду. Коли ж бо послухаєш повеління цареве і з нами поклонишся богам, то від усіх нас пошанований і славлений будеш, і від царя дари приймеш, і на якийсь чесний сан возведешся, і в добробуті проживеш дні свої. Послухай мене, добре раджу, тож одномисельний із нами будь: ось розчинені тобі храми, і стоять там різні боги, наповнені жертвами олтарі, і всі веселяться від богів своїх, і поклоняються їм. Ввійди-бо й ти і поклонися, щоб і собі багато добра віднайшов і нас веселощами наповнив, і собі матимеш богів завжди до тебе милостивих".

Святий же Євлампій наповнився Духа Святого і

1 ... 36 37 38 ... 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"