Читати книгу - "Афера на двох, Ірен Кларк"

Мені хотілося аплодувати. Вона грала так бездоганно, що навіть я майже повірив у її наміри.

— Домовилися, — сказав Андрій після короткої тиші.

Звуки: клацання, легкий шурхіт — Інга передавала флешку.

— Ми зустрінемося пізніше, щоб обговорити деталі, — додала вона.

— Обов’язково, — відповів він.

Почулися кроки. Двері відчинилися, а потім зачинилися.

Я видихнув.

— Він клюнув, — сказав Нік, відкидаючись у кріслі.

Я заплющив очі на секунду, даючи собі змогу трохи розслабитися.

— Тепер головне, щоб він виявився повним ідіотом і перевів гроші, — пробурмотів я.

— Буде ідіотом, — Нік усміхнувся. — Він же думає, що розумніший за всіх.

Я глянув на монітор. На ньому висвітлювався наш підставний рахунок.

Тепер залишалося чекати.

Чекати і сподіватися, що наша гра принесе потрібний результат.