Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Навпроти неї стояла довгокоса блондинка в червоній сукні до коліна і маленькому капелюшку.

  — Яке нахабство! — обурилася Уляна, коли вони наблизилися до виходу, де стояла компанія підлітків. — Вони ж знущаються з неї!

Лера подивилася убік, куди показувала Уляна.

— А хто вони?

— У центрі — Єва! Раніше ми товаришували, коли наші мами працювали разом! — уточнила Соня. — Он та, з чорним волоссям, здається, Бріана, блондинка — Аліна! Ну, загалом вершки суспільства!

— А яке відношення до них має Єва? — насупив чоло Андрій.

— Ніякого. Це елітна школа, і сюди приймають лише після співбесіди. Звичайна річ, коли діти багатих батьків утискають бідних. — сухо відповіла Соня.

— Чому ніхто їй не допоможе? Це ж несправедливо! — обурилася Лера.

— Ніхто не хоче собі проблем! У Бріани та Аліни дуже впливові батьки!

— А я думаю, Лера має рацію! Це жорстоко! — пирхнула Уляна.

Лері ще ніколи не хотілося так сильно комусь допомогти. З нею нічого подібного ніколи не траплялося. Так, її могли ігнорувати, вдавати, що цікавляться нею заради відповідей на контрольній, але такого, що робила ця компанія, ніхто собі не дозволяв.

Лера рішучим кроком попрямувала до групи підлітків. Коли вона вже підійшла до них впритул, блондинка озирнулася, і Лера зустрілася поглядом із синіми, із сапфірним відливом, очима. Дівчинка підняла брову, хмикнула і знову відвернулася. 

Бойовий настрій кудись зник. Зупинившись за два метри до мети, Лера повернула назад, зрозумівши, що наразі вона безсила.