Читати книгу - "Не повертайся спиною до звіра"

світі перегукуються між собою, бо всі несуть одну й ту саму одвічну думку. А яка операторська робота! Табуни коней і овець, помаранчевий диск сонця, скелі, вогонь, небо! Ти знаєш, що Еней присвятив цей фільм Павлу Бортнику?

Збиралася цією розмовою відволікти Женю від невеселих думок, а закінчилося тим, що самій закортіло ще раз подивитися стрічку. Шкода, що тепер піде до кінотеатру без Євгена. Часу залишалося обмаль. Наближався день захисту дипломної роботи, яку ще потрібно відшліфувати. А от Женин захист тепер був під питанням.

VІ

Літак наближався до Гданська, коли на Чубенків мобільник подзвонили з Херсона. Мати запитувала, чи приїде він додому, адже тепер, коли захистився, отримав диплом — час і родичів порадувати. Надію Миколаївну здивувало те, що Євген розмовляв з нею звідкись із у повітряного простору над Польщею. А проте хлопець і сам не сподівався, що так вийде. Він ще недобре почувався, коли під тиском редактора змушений був вийти на роботу. Чорнята волав, що писати про економіку більше нема кому й газета без неї пропаде. Домовилися, що Женя попрацює кілька днів, а далі вже Христя, яка повернеться з Великої Британії та підмінить його.

Запрошення відвідати міжнародний «круглий стіл» надійшло до редакції мало не в останню хвилину. Оскільки кращого за Чубенка знавця з питань енергетики тут не знали, то летіти до Гданська довелося йому. З української сторони високе представництво забезпечував Ігор Самохін. Як завжди, він подорожував в оточенні «своїх» журналістів. Євгена не влаштовував такий характер стосунків — надто відверто в ньому проглядала спрямованість на лояльне щодо міністерства висвітлення енергетичних проблем.

Чартерний рейс тривалістю десять годин не залишав зайвої хвилини на особисті справи. Проте перед вильотом Євгенові таки вдалося підготуватися до зустрічі з Гданськом, де збиралися обговорювати північний напрям для каспійської нафти представники понад десяти країн — експерти, банкіри, керівники нафтовидобувних і переробних компаній. Чубенко витяг з інтернету картинку з готичною ратушею, в якій мав пройти захід. Старовинний замок по вулиці Длугий Тарг вирізнявся монументальними мармуровими сходами, над якими майорів вишитий шовком прапор вільного міста. Саме тут упродовж останніх двохсот років укладалися значні для Європи угоди.

Поляки готувалися до прийому гостей. Різнобарвні прапорці прикрашали високе склепіння зали, дисонуючи зі старовинними гербами. На стінах старовинної ратуші білими плямами світилися свіжоспечені плакати, присвячені темі «круглого столу». Захід відбувався на вищому рівні. Здебільшого тут снували затиснуті в рекомендовані дрес-кодом костюми клерки з міністерства закордонних справ Польщі. Нарешті з автобусів, які прибули з аеропорту, повисипали, хапаючись за камери і диктофони, різношерсті непричесані журналісти. Польські клерки не стомлювалися їм нагадувати, яка то велика честь — бути побувати в стінах цього старовинного замку.

Гданськ був вирішальним місцем зустрічі для тих, хто вже третій рік намагався знайти застосування вже збудованій нафтовій трубі Одеса — Броди. Те, що в проекту є майбутнє, стало очевидним навесні, після укладення угоди між Європейським Союзом, Польщею та Україною. З Гданська каспійською нафтою можна було б охопити тридцять відсотків нафтопереробних заводів у Європі. Проте сьогодні більшість тих, які розташовувалися на території країн Східної Європи, працювала якраз на важкій, в’язкій російській нафті. Споживачів країн Західної Європи поки влаштовувала така ситуація. Самі вони використовували іншу — легку нафту, яку постачали країни Близького Сходу, а також Норвегія, хоча в неї ці поклади вже майже вичерпалися.

Зблиснувши кількома цікавими думками, промови учасників зустрічі почали стрімко блякнути. За годину Євгенові закралася підозра, що він присутній на звичайному заході заради промоції. Підозра посилилася після слів представниці департаменту енергетики Єврокомісії полячки Катарини. Вона зізналася, що насправді питання енергоносіїв посідає не настільки важливе місце — десь між проблемами риболовлі і туризму. Експерти також не схильні були випереджати події. Мовляв, ініціатива щодо нафтопроводу Одеса — Броди, звичайно, заслуговує на підтримку, але перспектива перерозподілу ринку з таким учасником, як Росія, на користь України багатьох відлякувала. Тим більше, що Кремль і без того був роздратований приєднанням низки країн до ЄС. Тому в своїй політиці Брюссель надавав перевагу тривалій, філігранній роботі з майбутнім партнером, а точніше, просто зволікав.

Кремль мав власні пан’європейські амбіції, і переграти його поки що не вдавалося. Там, у Білокам’яній, насамперед, подбали, щоб українці довше сиділи із зв’язаними руками навколо своєї улюбленої «труби». Росіяни підготували для Києва сценарій її реверсного використання, тобто в напрямку з Бродів до Одеси. Заповнити багатостраждальну «трубу» повинна була важка російська сировина, яка відтепер робитиме чималий гак — дійде нафтопроводом «Дружба» до західних кордонів Білорусії і поверне різко на південь, до Одеси. Зайві шістсот кілометрів транзиту влітали у добру копійчину. Але це було ніщо, коли йшлося про спецзавдання Кремля.

Проте Євросоюз недавно виділив два мільйони євро для продовження нафтомагістралі Одеса-Броди на польському напрямку. Отож, «труба» таки потрібна Європі. Але коли, якої миті ця потреба стане нагальною? Кремль планував невдовзі запустити реверс, для цього не вистачало тільки рішення українського уряду. Ігор Самохін всіляко опирався такому повороту подій, переконуючи журналістів: вироблені у Брюсселі політичні декларації повинні до жовтня обрости конкретними справами, мовляв, настав час каспійської нафти. Тим більше що саме сьогодні, під час «круглого столу», дві транспортні компанії — українська і польська — завізують підготовану обома сторонами угоду про створення спільного підприємства з добудови і транзиту нафти.

Факт існування «реверсного» сценарію Сергій Леонідович ніяк не можна було приховати від преси. І через це він мав в очах журналістів вигляд прожектера чи просто маріонетки в руках функціонерів Єврокомісії. Євген, помітно накульгуючи, вийшов у хол і приєднався до купки репортерів, які обступили міністра.

— Що росіяни пропонують, окрім реверсу? — запитали в Самохіна.

Він обвів очима журналістів і упізнав Чубенка. Ледь помітно кивнув йому, затамував зітхання і відповів у натовп:

— Нічого більше.

— А як вони реагують на те, що Україна пропонує їм обійтися Придніпровським нафтогоном? — поцікавився Євген.

Більшість тих, хто дивився на Ігоря Леонідовича, очікуючи його відповіді, знали: йдеться про тестовий момент у стосунках із російською стороною на предмет транзиту вуглеводнів. Придніпровська система після реконструкції була б спроможною перекачувати весь обсяг сировини, що