Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"

Райн, звичайно, міг і сам вирушити на мої пошуки, та думаю, його відправили.

Солодкий квітковий запах заважав мислити, закортіло скинути дівку на землю і заставити повзти за мною на колінах.

Вона пахла як квіти, що обожнює моя мати. Ріарони. Великі, темно-червоні бутони квітли протягом всього року й були невразливими до вічного холоду Бладара.

Чи така ти стійка, Даная? Побачимо.

 

 

 

Дорогі мої читачі!

Сподіваюсь, історія вам подобається! Не забувайте підписуватись на авторку і ставити зірочки. Чекаю ваших коментарів – вони для мене багато важать)))