Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

— Я до того, що ти багато всього дивишся, і в курсі всіх подій. Це круто. Утім, ти назвала всі серіали, які я теж дивлюся. За винятком "Фейрі". Про що він?

— Про дівчину, яка не знала, що вона не людина, а насправді суккуб. Ну, і про її життя, і таке інше. Утім, тобі таке навряд чи буде цікаво.

— Сукуб, кажеш? Уже цікаво. А там є еротичні сцени? — запитую я, задоволено посміхаючись, оскільки її щічки миттєво почервоніли.

— Боже, чому завжди все зводиться до сексу? Тобі що, тільки це хочеться подивитися? У такому разі, відкрий будь-який порно-сайт, і милуйся собі скільки влізе. Впевнена, що ти досить часто заходиш на Brazzers.

— Так-так, а ти звідки про таке знаєш? — запитав я, пильно дивлячись на неї, і помітив, як рум'янець повільно опускався донизу по її шиї, від чого мені миттєво захотілося дізнатися, як далеко він може опуститися, і який вигляд матиме її шкіра.

Чорт забирай, про що я взагалі думаю?

— Та так, чула кілька разів від своїх однокурсників. Вони раз у раз постійно обговорюють щось подібне.

Хм, спритно викрутилася, руда! Я майже повірив у це. Майже. Не може бути такого, щоб вона ніколи не дивилася порно. Чи... все-таки може? Чорт, мені здається, що будь-яка дівчина рано чи пізно подивилася б порно. І руда, думаю, точно його дивилася. А інакше, звідки такі пізнання? Навряд чи вона так добре спілкується зі своїми однокурсниками, щоб знати про які інтимні речі вони базікають одне з одним. 

— Ну так, звісно.

— Слухай, що ти до мене причепився? Прям як банний лист, їй богу!

— Та так, просто.

— Звісно. Просто так нічого не буває. Тобі безумовно щось потрібно. Досить тягнути кота за яйця, і просто вже скажи, — сказала руда, не відриваючи погляду від екрана, від чого я розсміявся, почувши останню фразу дівчини.

— Боже, який же в тебе все-таки брудний ротик, руда! — пирснув я від сміху, від чого в мене полетіла подушка, яка так вдало вписалася мені в обличчя.

— А в когось занадто потужна уява. Утім, кожен думає в міру своєї розбещеності.

— О так, це точно. Гаразд, я просто хотів дізнатися з приводу вчорашньої розмови. Ти подумала?

— Про що? — Ложка з морозивом завмерла в повітрі, а сама дівчина немов завмерла.

— Про те, що я вчора сказав.

— Усе ще думаю.

— І довго ти думати будеш?

— Стільки, скільки захочу! — парирувала руда, від чого я посміхнувся. А все-таки сперечатися з нею було весело. Не знаю чому, але мені страшенно подобалося виводити її з себе, і тоді вона перетворювалася на маленьку петарду, яка трощила все на своєму шляху.

Чорт забирай, мені здається, чи я й справді щось відчуваю до цієї дівчини?

Крістіна

Повірити не можу, що він досі не заспокоївся! Чому він просто не візьме й не забуде про це? Чому йому так важливо, щоб я пробачила його? Занадто багато запитань, і так мало запитань. Мені було незрозуміло, чому цей хлопець, який, якщо вірити чуткам моїх однокурсників, був тією ще свинею, намагався бути зі мною милим. Чи грав він просто свою роль, виконуючи доручення батька? Не знаю. Або ж він справді намагався бути щирим? Не впевнена.

Чесно кажучи, я взагалі погано знала цього хлопця. Часом він був адекватним, і навіть вкрай турботливим. А іноді він поводився, як гівнюк. Складно було сказати, яким був Жданов насправді. Але чомусь цей тип умостився поруч зі мною на дивані, і дивився разом зі мною Гру престолів. Спочатку я обурювалася, а потім зустрівшись поглядом із зеленими очима, і замовкла. Сперечатися сенсу не було, бо він все одно б не підняв із дивана свою п'яту точку. Тому я просто намагалася ігнорувати хлопця, що сидить поруч зі мною, продовжуючи поїдати своє морозиво і дивитися серіал, як ні в чому не бувало.

Уже закінчувалася третя за рахунком серія, яку я дивилася, а Жданов усе ще сидів зі мною, закинувши мені за голову свою руку, яка лежала на спинці дивана. Не знаю чому, але мене це якось трохи бентежило. Складалося таке враження, ніби він хотів покласти руку на плече. Можливо, звичайно, я просто накручувала себе, але коли я відчула, як кінчики його пальців ледь торкнулися мого оголеного плеча, з якого так невдало сповзла футболка. На шкірі виступили сироти, від чого я здригнулася. Однак його пальці все ще торкалися моєї шкіри, обпалюючи своїми дотиками. А я сиділа, втупившись поглядом у монітор, намагаючись ігнорувати відчуття печіння в тому місці, де були його пальці.

Коли серія закінчилася, я різко встала з дивана, від чого з мене злетіла ковдра, і я згадала, що на мені були страшенно короткі шорти, які виглядали майже як труси-шортики. До того ж ще й червоного кольору. Ой, а я казала, що вони до біса короткі й надто облягають мою величезну дупу?

Гадки не маю, як я це зробила, але я пройшла повз Жданова з гордо піднятою головою, як ні в чому не бувало. Начебто я не пройшлася перед ним щойно майже в одній спідній білизні.

— Гей, руда, класні шортики! — почулося мені вслід, коли я зайшла на кухню. Дякувати богу, він не бачив, як палали мої щоки, а інакше б засміяв. Тому я поринула з головою в холодильник, щоб якось освіжитися, заодно й захопила палицю копченої ковбаси. Я взяла кілька шматочків хліба, і зробила два бутерброди з ковбасою, а потім поклала їх на тарілку.

Повертаючись назад до кімнати, я намагалася дивитися куди завгодно, але тільки не на самовдоволеного хлопця, який лише на мить відірвався від монітора, нагородивши мене оцінюючим поглядом з голови до ніг. Я сіла трохи віддалік від нього і прикрилася ковдрою, яка валялася на підлозі. Тільки-но я взяла з тарілки бутерброд і відкусила невеликий шматочок, як раптом поруч з'явилася рука, яка цапнула другий бутерброд.
 
— Гей, якого біса?! — обурилася я, перевівши погляд з екрана на хлопця, який невинно плескав віями, наче це не він щойно схопив із тарілки мій бутерброд. 

— Що? Я їсти хочу! — пролунало у відповідь, від чого я ледь не поперхнулася.

— Це взагалі не для тебе! Піди й приготуй собі сам! — Я спробувала вирвати з рук Жданова нещасний бутерброд, і в підсумку наша гра перетворилася ледь не на перетягування каната. Бутерброд опинився на підлозі, а я...

Ну, а я опинилася під Ждановим. 

— Тобі не казали, що ти жаднюга, еге ж? — запитав хлопець, вдавлюючи мене в диван, від чого я на мить забула, як дихати. Його руки стискали мої плечі, тоді як він височів наді мною. Мій погляд мимоволі зачепився за накачані м'язи на його руках, а потім плавно перемістився на його груди, і нижче, де чітко виднілися кубики його пресу. 

— Мені багато чого говорили, але тільки не це... — ледь вдалося сказати мені, коли мій погляд знову повернувся до його обличчя. І тільки зараз я помітила, як низько він нахилився, і його губи були буквально за кілька сантиметрів від моїх. 

— А я думаю, що говорили. Впевнений, ти не любиш ділитися, Лисенятко... Хоча... Скажу по секрету, я теж не люблю ділитися... — Він нахилився ще нижче, і я відчула його подих на своїх губах.

Ой лишенько, про що це я думаю?.

Я не могла нічого із собою вдіяти, окрім як дивитися на його губи, які з кожною секундою наближалися до моїх. Чому мені здавалося, що він хотів мене поцілувати?