Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

— Вбивця дописав його замість неї… — продовжив Стеценко.

Василина кивнула йому, щоб негайно зупинився. Зі спини до них підійшла молода дівчина, на вигляд чуть старша за двадцять років. На ній була одягнена чорна сукня та чорна шкіряна куртка. Дівчина виглядала заплаканою, наче ще до похорону ридала кілька годин поспіль. Вона зупинилася біля детективів і завмерла, не знаючи, яким чином почати з ними розмову.

— Добрий день! — витиснула з себе дівчина.

— Я би так не сказав, — не погодився Стеценко.

— Мені потрібно з вами поговорити, — продовжила незнайомка.

— Хто ви? — запитав Стеценко.

— Марина Хмельницька. Мене вб’ють наступною…

Стеценко та Гавриленко витріщили очі на неї, не повіривши почутому.

— Та сама Марина Хмельницька? — запитала Василина.

Андрій нічого не зрозумів, тому промовчав і дав говорити напарниці.