Читати книгу - "Шість невдалих побачень, Ангеліна Кріхелі"

— Ну не бачила раніше, удай, що й зараз не бачиш, — хмикнула подруга. — Справ-то!

— Ти з глузду з'їхала? Десь сидить така сама Анфіска і чекає благовірного на вечерю. Уявляєш, як їй буде боляче? Я не хочу стати тією дупою з мого особистого кошмару, — категорично заявила вона.

— Чудово. А самотньою старою дівою хочеш бути? Мужики все одно всі жеребці. Не піде до тебе, піде до іншої.

— Але це буду не я, ось що головне.

Жанна з недовірою подивилася на жінку, що сиділа навпроти. Невже самотність ще не достатньо доконала її? Зручно їй, чи що, на собі одній усе тягнути?

— Тоді в чому суть одкровення? Люблю, але ні на що не наважуся... Доросла тітка, а такі пристрасті розводиш. Краще вже татко вихідними хоч, ніж ніякого.

— Краще ніякого, ніж чужий, — надулася Анфіса, засмучена тотальним нерозумінням. — Як його із серця і мізків видерти — ось питання...

— Ну прям бути чи не бути, — пирхнула Жанна, відпиваючи безалкогольний мохіто і відкушуючи піцу. — Чого ти мучишся? Поговори з ним. І відразу полегшає. Поки ти далеко, він галантний кавалер. Стане ближче, виявиться звичайним жеребцем, легше буде забути.

Анфіса з сумнівом глянула на співрозмовницю, обмірковуючи почуте. Чому це просте рішення не спало їй на думку? Правильно, тому що вона боялася. Бути винною, втратити примарну надію, опинитися висміяною. І складно сказати, чого саме побоювалася більше.

— А якщо він посміється наді мною?

— Тим краще, — знизала плечима Жанна. — Ти ж не хочеш розбивати сім'ю. Він посміється, ти образишся і звалиш у захід сонця.

— Добре б, — недовірливо протягнула Анфіса, вважаючи, що влипла занадто сильно, щоб так легко відпустити це почуття.

По суті, вона не могла б описати, коли й чому настільки перейнялася симпатією до адміністратора кафе. Ну виручив її чоловік. Ну добре, кілька разів виручив. Так, виявився спостережливим і дотепним. Але Господи, це ж не привід втрачати голову і довіряти своє серце!

— Слухай, його каблучка на пальці не тобі, а йому тисне, — нетерпляче сказала Жанна, підкладаючи собі добавку. — Як думаєш, краще на дієту із завтрашнього дня чи з понеділка все ж?

Анфіса хмикнула. Дієти — окрема тема для подруги. Ймовірно, вона перепробувала їх усі. Або принаймні більшу їх частину. Але жодна не впоралася із зайвими кілограмами. Деякі навіть додали їх. Якась там супермодна дієтологиня заявила, що справа в кортизолі, який виробляється надмірно через пізній сон. Жанна тоді кинулася стежити за своїм розпорядком дня і здавати аналізи на гормони. Але й тут її спіткало розчарування. Що в такому разі найкраще заспокоїть? Ну звичайно! Піца і торти.

— Забий на дієти. Зайва вага ж не тобі, а гіпотетичним нареченим тисне, — відповіла Анфіса, вгризаючись у свій трикутничок тонкого тіста з начинкою.

Жанна здивовано глянула на однокласницю й усміхнулася. Завжди приємно почути від подруги саме ті слова, яких потребуєш.