Читати книгу - "Щоденник Лоли"

деякі коменти хочеться стерти. Погрози пишуть. Начебто вистежать мене біля дому. А ще — ржака! — пропонують гроші за те, щоб я з ними дорослішала, а не з Пашею!

Алекс тупо зарвався. Вирішив мені замість татуся бути чи що? Прочитати лекцію про сексуальне виховання? Ну ні, дякую. Я пропонувала йому іншу роль, сам винен, що відморозився.

Знімали з дівчатами «проморолик» до мого першого сексу. Таке собі, нічого унікального: просто лижу чупа-чупс, дуже сексі вийшло. Так Алекс побачив і підізвав мене на два слова. Почав читати моралі! Сказав, щоб я не знімала таких відосів, бо мало що може бути. Ага, ще чого! Так я й послухалася. Каже, цитую: «Моя тобі порада: не викладай це відео. А якщо виклала — видали». Розбіглася! І не треба мене залякувати! Я сама можу про себе подбати, що успішно й роблю вже два роки.

Після уроків.

Дорогою купила собі новенькі труси, мереживні. Мусила повернутися у школу, щоб випрати, бо раптом удома немає води! Переживаю, щоб висохли. Принесла додому — були ще трохи вологі. Хотіла їх випрасувати, але вчасно згадала, що це ж МЕРЕЖИВО! Так і вдягла вологі. Ну але що, вони швидко висохнуть на такій гарячій дівчині, як я.

Страшно чогось. Добре, що вода все-таки є. Бо я весь час бігаю в туалет. Навіть по-великому вже двічі! Де ж того Пашу носить?!

Перед сном.

Так і думала, що з сексом нічого не вийде. Точно не в моїй кімнаті… Тільки ми з Пашею підготувалися й налаштувалися на романтику… Навіть перевірили, чи двері зачинено (добре, що Паша перед тим полагодив замок). Аж тут — Ілля обпікся… Хотів собі пельменів зварити, дурбецало мале. Так його шкода! Дуже плакав… Довелося всю руку йому запшикати цим, як його — пантенолом. Вічно плутаю з бепантеном! Добре, що трохи ще залишалося. До речі, треба купити новий в аптеці. Паша ще трохи потусив у нас, поскладав із малими конструктор, а потім ми пішли прогулятися на майданчик перед сном, і він пішов. Так коротко поцілував, наче сердився. А я що, хіба я винна? Хай би сам придумав, де цим займатися! А то все я маю влаштовувати…

24 квітня

Божевільний день. Хоча, якщо подумати, то весь місяць — суцільне божевілля! Треба подивитися, чи не ретроградний меркурій часом? А може, це просто кінець року і всі показилися?

Коротко про все, що сьогодні трапилося, бо мушу бігти ще знімати хайповий відос. Гроші треба шокапець, а гроші в моєму випадку — це тільки скандали, інтриги й розслідування у блозі.

1. Зранку дівчата почали наганяти паніки, щоб я прибрала відос із чупсом, бо пішли стрьомні коменти. Хтось навіть написав, що стежить за мною. Я, звісно, поржала. Але яке в Нати було обличчя! Вона реально за мене переживає! Коротше, той інтернет-маніяк написав, що бачив мене у блуз­ці в горошок. Ну, цій, що я сьогодні у школу вдягла. Але ж я днями селфач у ній робила, так що нічого дивного. Життя популярних влогерів — суцільний ризик. Мені не звикати. Ще й Тоха прийшов і такий увесь «я хвилююся за тебе, видали той відос». Ще його мені не вистачало! Але відос усе-­таки видалила.

2. Ні дня без сварки з Пашею. Я вже реально втомилася від цього. Може, нам краще все ж розійтися? Сварки втомлюють, не так я собі уявляла стосунки.

Паша думає тільки про одне. Правду кажуть про хлопців: їм сперма в голову вдаряє, особливо навесні. От я йому й висказала все, що думаю: не при моїх обставинах, не в мене вдома і взагалі — хай сам хоч раз подумає про те, щоб зробити нам романтік. А то все я та я! А в мене й так голова пухне від проблем! Тільки комуналку заплатила, як бабуся дзвонить — світло відключили. Ну не триндець?!

Паша наїхав у відповідь: ти мене морозиш, та ти взагалі мене не любиш і не хочеш зі мною сексу, бла-бла-бла. Що і треба було довести. Потім прийшов миритися зі своїми булочками миру, але я його відшила. Не до нього.

3. Змусила Натку зняти відос із Назаром. Типу заманити в підсобку, де технічка тримає швабри й ганчірки, і виставити повним ідіотом. Це ж я для неї старалася, придумувала! Не можна було попустити Назарові те, як він із Натою обійшовся. Я ж для неї, для подруги старалася! Ну, і для блогу теж, бо мені дуже, дуже потрібні перегляди. Особливо після того, як забрала відос із облизуванням чупса.

Назар, коротше, образився. Так йому й треба! Ще його жаліти! Але Натка його, мабуть, справді любить, бо прийшла просити мене, щоб я видалила відос… Совість її замучила. А Назара, між іншим, совість не мучила, коли він її малоліткою при всіх назвав і відшив!

Стараєшся для них, стараєшся, а вони потім тебе ще й винною роблять. Каже мені Ната: «Ти виставила, а я вигрібаю!» Окей, як хочеш — відео з Назаром я теж прибрала. Тепер треба щось інше придумати. Задовбали всі!

А Паша! Зрадник! Не заступився за мене, коли той ботан Гера почав наїжджати, що «дівчачої дружби не буває», «от ми з Борею найкращі друзі», «Боря мене ніколи не підставить». Придурок. Типу тебе хтось питає. Сиди у своїх підручниках і не лізь у чужі справи.

4. Попросила поради щодо блогу в Алекса, тобто в Олександра Ігоровича. Який він тепер став зі мною офіційний! Цікаво, чому так? Що я йому зробила? Це тому, що я не донька вчилки чи що? Сказав, що йому набрид мій «панібратський стиль спілкування». Тю.

Коротше, Олександр Ігорович сказав, що у блозі найголовніше — це сторітелінг. Типу розповідати історії. Потрібно вибрати якусь тему і в кожному пості поступово її розкривати й поглиблювати. Порадив почати з історій на один пост. Типу це допоможе мені знайти якусь велику й цікаву тему.

Хотіла порадитися з дівчатами, але, здається, вони тупі. У них у головах тільки косметика й шопінг. А мені треба щось розумне! Натка хоч і розумна, але ж вона закохана, а закохані всі тупішають.

І тут — бінго! — придумала! Моєму блогу треба ГОРОР! Щось дуже страшне. Страшне — це навіть краще, ніж секс, скандал і смерть. Це три С в одному флаконі! Є одна ідея, запишу вже завтра, бо мушу бігти.

ПС: з Пашею помирилися. Домовилися ввечері піти в кіно на — та-дам! — горор! Треба вивчити жанр.

Травень
3 травня

Пізно вночі.

Скільки я сюди не писала? Тиждень? Чи більше? Добре, що хоч щоденник додумалася