Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

цей хлопчина жив[68]: Жорстокосердим в лютості порив, Гарем пізнав і вдачу вільних дів, Отож він жив, а «проса не зварив»![69]

Під зображенням стародавнього храму, де дівчина на самоті читала сутру, був от який вірш:

Утямивши, що блиск трьох весен[70] не повернути вже назад, На скромне убрання черниці вона змінила свій наряд. Як жаль! Ясновельможна діва із дому, де кругом шовки, Враз опинилась біля Будди при світлі мерклому лампад...

Потім була намальована крижана гора, на ній — самка фенікса, а нижче рядки:

О птице звичайна![71] Ти в світ прилетіла у час, коли біди навстріч[72]. Відомо усім: пестуна покохала, в житті ж не щастило — в тім річ: Свавільний один, ну а друга — слухняна, «людина» і — з «деревом», бач![73] І кинулась, вся у сльозах, до Цзіньліну[74], і зовсім зробилось невміч!

Далі — занедбаний трактир у глухому селі, у трактирі — красуня за прядкою. І знову вірш:

І збито чванство, і немає сенсу повторювати, що вельможний дім[75]. Сім’я розпалась, а слова про рідних що говорити у такій біді!