Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Глава четверта “Повернення додому”

25 вересня, дві тисячі чотирнадцятого року ніч, 1:18.

Костянтин повільно прокидається у капсулі, його повіки важко піднімаються, і він починає усвідомлювати, що події, які щойно сталися з ним, не мають нічого спільного зі звичайним сном. Проте він не міг пояснити, що саме з ним відбулося. Піднявшись на ноги, він одразу попрямував на поверхню Марса. Вийшовши на подвір’я станції, Костянтин, не зупиняючись, рушив у бік каньйону Марінер. Пройшовши кілька кілометрів, він почав випробовувати свої нові сили, зосереджуючись на тренуваннях і експериментах. Його рухи ставали все більш точними та швидкими.

Це не залишилося непоміченим. Наавві і Тррее, які проходили через овальний зал корабля, помітили активність на поверхні. Вони швидко зрозуміли, що Костянтин освоює свої нові можливості з неймовірною швидкістю.

Дні перетворювались на тижні, і незабаром настав кінець 2014 року. Костянтин відточував свої здібності, ставав дедалі сильнішим та розумніше, але одночасно в його душі зростала тривога.

7 грудня, Дві тисячі чотирнадцятого року, 2:01 ночі.

Наавві увійшов до кімнати Костянтина та негайно розбудив його з кріогенної камери. Костянтин повільно підвівся, потираючи очі, і одразу звернувся до свого друга:

— Щось сталося? — запитав він, помічаючи тривогу в очах Наавві.

— Я більше не можу це від тебе приховувати, — відповів Наавві. — Мені потрібно показати тобі дещо. Іди за мною.

Через кілька хвилин вони увійшли до кімнати контролю інформації та обробки даних, де на них уже чекали Тррее та Моррггз. Атмосфера була напруженою. Костянтин одразу відчув, що щось сталося на Землі.

— Що відбувається? — спитав він, намагаючись зібрати думки.

— Твоя раса розпочала війну проти самої себе, — промовив Наавві, його голос був спокійним, але сповненим суму. — Ми не очікували цього так скоро, хоча всі дані вказували на подібний розвиток подій.

Костянтин відчув, як серце почало битися швидше. Він знав, що його рідна планета завжди була на межі конфлікту, але війна? Він злякався за майбутнє людства.

— Що далі? — запитав він, з відчаєм звертаючись до Наавві. — Що мені робити? Ви повинні допомогти мені! Я знаю, що у вас є технології, які можуть зупинити війну. Будь ласка, допоможіть!

Наавві тихо зітхнув, опустивши очі:

— Вибач, але ми не маємо права втручатися в події такого характеру. Ми можемо втрутитися лише у випадку, якщо буде загроза повного знищення планети. Наразі у вас немає технологій, які могли б знищити повністю планету, хоча людство вже володіє засобами, здатними знищити свій власний вид.

— Як це може бути?! — обурено вигукнув Костянтин. — Ви просто дозволите зникнути цілій цивілізації? І будете стояти осторонь, спостерігаючи за цим?

— Вибач, але в даній ситуації ми безсилі, — відповів Наавві, похмуро дивлячись на Костянтина.

Наавві покинув кімнату, залишивши Костянтина, Тррее та Моррггза наодинці. Сперечання між ними тривало. Костянтин відчував, що не може просто стояти і нічого не робити.

— Тоді я повернуся на свою планету, — рішуче сказав Костянтин. — Я спробую виправити ситуацію сам.

Тррее і Моррггз мовчки дивилися на Костянтина. В їхніх очах читалося розуміння його рішучості, але також і тривога, бо вони усвідомлювали небезпеку, яка чекала на нього. Крок, який він мав намір зробити, міг бути смертельно небезпечним не тільки для нього, але й для всього людства.

— Ти не в змозі змінити потік подій, — почав Моррггз з серйозним виразом на обличчі. — Швидше за все, ти загинеш. Проти тебе буде майже вся планета, щойно дізнаються про твої можливості. Ти просто не готовий до такого масштабу.

Костянтин подивився на Моррггза і Тррее з неприхованим розчаруванням:

— Ви ж казали, що я буду для них як бог. Хіба це не може стати аргументом для людства?

Тррее, занепокоєний, похитав головою:

— Звісно, ми не можемо тебе стримувати або заборонити тобі це зробити. Це твоє право, але ми не можемо допомогти тобі в цьому, Костянтине.

Костянтин на мить задумався, а потім запропонував:

— Якщо мене підключити до капсули та спробувати зняти всі блоки... Може, тоді в мене з’явиться шанс? Моррггз, ти можеш це зробити?

— Ні! — відрізав Моррггз, його голос був наповнений твердістю. — Я не дозволю цьому статися, Костянтине. Ти загинеш в тій капсулі. Це питання закрите, і більше я не хочу про це чути!

У цей момент двері до кімнати відчинилися, і зайшов Наавві. Він мовчки поглянув на Костянтина, а потім звернувся до нього спокійним, але категоричним тоном:

— Я змушений відмовити тобі в цій операції, і тут я повністю згоден з Тррее та Моррггз. Ті блоки, які встановлені в твоєму мозку, при спробі їх зняти можуть знищити тебе. Шанси на виживання менші за одну десяту відсотка. Ти розумієш, про що йдеться? Ти загинеш у тій капсулі.

Костянтин почув ці слова, але не зміг зупинити потік відчаю, який рвався з його душі. Він розумів усі ризики, але не міг прийняти того, що нічого не може зробити.

— Наавві, допоможіть людству, благаю вас! — голос Костянтина тремтів від емоцій. — Ви маєте потужні технології, системи побудови суспільства. Будь ласка, зробіть щось, хоч щось, щоб зупинити цю війну!

Наавві зітхнув і похитав головою:

— Костянтине, ми ніколи не втручаємось у хід історії чи в дії будь-якої цивілізації, навіть якщо вона під загрозою знищення через власні технології. Існує кілька законів нашого кодексу втручання та допомоги, які дозволяють нам передавати знання, ресурси чи технології. Але твоя цивілізація не підпадає під цей кодекс. Людство веде агресивну ідеологію, людство руйнує свою планету кожен день. Вибач за такі слова, але людство подібне до паразита на планеті Земля, який висмоктує життя з власного дому. Можливо, так навіть буде краще.

Костянтин відчув холод у грудях від цих слів. Його серце здавалося обтяженим відчаєм.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍