Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

20.1 Розмова з подругою

Я нарешті повернулася до роботи після тижня, проведеного в догляді за батьком Олега. Спершу було трохи незвично знову зануритися в робочі справи, але ритм офісного життя швидко затягнув мене назад.

В обідню перерву я зустрілася з Ірою — колегою, з якою ми нещодавно потоваришували. Вона чекала мене в маленькому затишному кафе неподалік від нашої роботи, енергійно помахала рукою, коли побачила мене.

— Ну, привіт, наречена! — жартівливо промовила вона, коли я присіла навпроти.

Я усміхнулася й кивнула офіціантові, замовляючи каву.

— Привіт-привіт. Скучила за мною?

— Ще й як! — Іра театрально зітхнула. — Без тебе на роботі було нудно. А як у тебе справи? Як твій «медовий місяць» із доглядом за майбутнім свекром?

Я засміялася, покрутила ложечку в чашці й відповіла:

— Було непросто, але вже все добре. Він поїхав додому, і тепер я можу повернутися до нормального життя.

Іра хитро звузила очі.

— А що там у тебе з Олегом? Як наречений поводиться?

Я зробила ковток кави й замислилася. Олег був турботливим, ніжним, але після всієї цієї ситуації я відчувала певну напругу всередині. Особливо після розмови з Андрієм...

— Все добре, — відповіла я, намагаючись переконати більше себе, ніж її.

— Ну-ну, — Іра лукаво усміхнулася. — Бачу, є про що поговорити.

Я усміхнулася у відповідь. Так, мені справді було про що поговорити. Але чи була я готова?

Я ще раз зробила ковток кави, намагаючись заспокоїтися. Усередині мене боролися дві думки: чи варто розповідати Ірі про Андрія? Чи не зробить це тільки гірше? Але водночас ця ситуація не давала мені спокою, і я відчувала, що якщо не виговорюся, просто вибухну.

— Слухай, — я зітхнула й відклала чашку, — я хочу розповісти тобі дещо, але... це між нами, добре?

— Ого, яка інтрига! — Іра підперла підборіддя рукою й кивнула. — Звісно, між нами.

Я на мить замислилася, підбираючи слова.

— Це стосується Андрія...

Іра трохи здивувалася, але мовчки чекала продовження.

— Одного дня він... він зізнався, що я йому подобаюся, — я нарешті сказала це вголос.

Очі подруги округлилися.

— Що?! Серйозно?!

Я кивнула.

— Він сказав це прямо. А я одразу дала йому зрозуміти, що кохаю Олега.

Іра задумливо покусала губу, явно обмірковуючи сказане.

— І що ж він?

— Пішов. Відтоді майже не з’являвся. Тільки пару разів заходив до батька на хвильку... Але я не можу перестати про це думати.

Іра нахилилася ближче, її погляд став серйозним.

— А ти? Як ти до нього ставишся?

Я різко відчула, як серце калатає десь у горлі.

— Та ніяк! — швидко відповіла я, хоча всередині мене щось стислося.

Іра трохи скептично подивилася на мене, але більше нічого не сказала. Замість цього вона зробила ковток кави й задумливо промовила:

— Ну, Настю... тепер я розумію, чому ти так переживаєш. Але одне можу сказати точно: тобі треба розібратися в собі, поки це не вплинуло на твої стосунки з Олегом.

— Та нема тут у чому розбиратися, — я вперто похитала головою. — Я прийняла пропозицію Олега і вийду за нього.

Іра уважно подивилася на мене, трохи примруживши очі.

— Я тобі вірю, Настю. Але питання не в цьому. Ти сама казала, що ця ситуація мучить тебе. Значить, вона має значення.

Я стиснула губи. Вона мала рацію — мені було неспокійно. Але ж це нормально, правда? Андрій просто… заплутав мене своєю несподіваною відвертістю.

— Все не так складно, як ти думаєш, — видихнула я. — Це був шок, так. Але моє рішення непохитне. Я люблю Олега.

Іра зітхнула і підняла руки вгору, ніби здаючись.

— Гаразд, якщо ти так кажеш. Я просто хочу, щоб ти була чесна передусім із собою.

— Просто я не знаю, як тепер спілкуватися з Андрієм, — зізналася я, перемішуючи ложечкою вже холодну каву.

Іра злегка нахилила голову, уважно вдивляючись у мене.

— Ти боїшся, що він знову щось скаже? Чи що Олег щось запідозрить?

Я зітхнула.

— І те, і те… Раніше все було просто, ми нормально спілкувалися, я бачила в ньому друга. А тепер кожна розмова здається незручною. Я боюся, що він знову якось натякне на свої почуття, або що я випадково дам йому хибну надію.

— А уникати його — не варіант?

— Це було б підозріло. Тим більше, він брат Олега, ми все одно будемо бачитися.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍