Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Емір: «Яка ніч?»
Евсун: «Це тебе не стосується.»
Емір: «Евсун, яка ніч?» — він кричав.
Емір: «Евсун, ти спала з ним? Я тебе питаю!»
Зейнеп: «Ти нічим не кращий, зробив дитину іншій.»
Емір: «Це інше. Евсун…»
Зейнеп: «Ви поговоріть, а я піду.»
Емір: «Як це розуміти?»
Евсун: «Я казала тобі, що завдам ще сильнішого удару.»
Емір: «Ні, ти не могла.»
Евсун: «Чому ж не могла? Ти ж зміг.»
Емір: «Евсун, між нами нічого не було!» — він накричав на неї.
Евсун: «Як це?»
Емір: «Це не моя дитина, між нами нічого не було. Я думав тільки про тебе і думками був з тобою.»
Евсун відчула себе зрадницею.
Емір: «Ти справді думала, що я міг таке зробити?»
Евсун: «Ти казав це впевнено.»
Емір: «Між тобою і тим Явузом щось було?»
Евсун: «Було так.»
Емір закричав: «Як ти могла, Евсун? Як могла мене зрадити?»
Евсун: «Не кричи. Ти сам мене довів до цього. Тільки ти винен в цьому. Я не тямила себе від болю і була готова на все, щоб ти відчув те саме.»
Евсун пішла за стіл. Після неї прийшов Емір. Явуз весь час обіймав Евсун. Вона не заперечувала. Еміру було боляче. Він відчував безвихідь.
Тулін запропонувала: «Евсун, а поїдьмо кудись вчотирьох? Що скажете? Проведемо час всі разом.»
Емір дивився на неї поглядом, казав «ні».
Евсун: «А знаєш, це прекрасна ідея. Нам не пошкодить провітритися, ми давно ніде не були.»
Тулін: «Ну так, спочатку ця аварія, потім та операція.»
Явуз: «Головне, що зараз Евсун тут і вона поруч.»
Евсун посміхнулася.
Евсун: «Так, я там, де маю бути.»
Вона дивилася на Еміра. Емір дивився на неї ревнивим поглядом. Сьогодні всі залишалися ночувати у своїх кімнатах. Явуз і Евсун пішли в її кімнату.
Евсун: «Явузе, я хочу відпочити трохи. Ти б не міг сьогодні піти спати в іншу кімнату?»
Явуз: «Без проблем.»
Евсун: «Дякую.»
Ніч. Евсун приснився кошмар. Вона кричала. Це почув Емір. Він побіг до неї, щоб заспокоїти її.
Евсун: «Ні…»
Вона проснулася: «Еміре!» — і обняла його.
Емір вдихав її запах. Пізніше, коли Евсун отямилась, вона відштовхнула Еміра.
Евсун: «Що ти тут робиш?»
Емір: «Я чув, як ти кричала, злякався за тебе.»
Евсун: «А що, як Явуз побачить? Еміре, йди.»
Емір: «Не можу, не піду. Пробач мені.»
Евсун: «Еміре, йди.»
Емір: «Ні, я більше не залишу тебе.»
Евсун: «Вже пізно. Коли ти був потрібен, тебе не було поруч.»
Емір: «Я до кінця життя проситиму за це пробачення. Евсун, прошу.»
Евсун: «Еміре, забирайся з моїх очей.»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
