Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
в) боротися зі злочинністю (кримінальною, а не політичною!);
г) забезпечувати функціонування карних установ для злочинців.
■ Окрім поліційних сил, окупаційна влада притягне у політичну сферу свій власний поліційний апарат і таким чином:
а) заснує політичну поліцію;
б) розбудує шпигунську мережу;
в) влаштує власні в'язниці та концентраційні табори для політичних в'язнів.
■ Однак завжди — відповідно до того, як високо вороже поліційне керівництво оцінюватиме надійність місцевої поліції — воно застосовуватиме місцеву поліцію для допомоги у певних завданнях.
■ Під час такої вимушеної співпраці виникає чимало можливостей для здійснення саботажу (див. розділ "Пасивний спротив").
* * *
■ Перед офіцерами, вищими унтер-офіцерськими чинами, а також важливими фахівцями поліції (як-от функціонери інформаційно-розвідувальної служби) супротивник ставить вибір: «співпраця» або «смерть».
■ Аби уникнути тавра зрадника чи страти, ці поліційні чиновники змушені будуть піти в підпілля. Їх добре знає багато людей, тож вони не надаються для роботи в русі опору. Саме тому їм слід негайно іти «в ліси», тобто приєднатися до формації малої війни.
■ Тож вони зникають і забирають зі собою:
■ зброю і боєприпаси;
■ службовий однострій і посвідчення (для маскування);
■ штампи, формуляри (для підробки документів);
■ службові автомашини і резерв пального;
■ переносні радіостанції;
■ ключі від в'язниць, службових приміщень, складів, сейфів тощо (для пізніших вламувань, нальотів тощо).
Тактика окупаційної влади
Загальні зауваги
В ідеологічній війні сама лише воєнна перемога не задовольняє супротивника. Вслід за військами наступають політичні й економічні органи влади ворога, маючи за мету приєднати завойовану територію до сфери своєї влади не лише у військовому, але й у політичному та економічному вимірах.
Організація окупаційної влади
Засадничо розрізняють:
Окупаційні війська:
■ Війська регулярної армії. Здебільшого, це військові частини розміром із дивізію. Політично радше індиферентні.
■ Іноді другорядні війська, як-от:
■ допоміжні підрозділи, союзники;
■ підрозділи новобранців;
■ призвані старші за віком резервісти, підрозділи, що з якихось причин уже не цілком годяться до боїв на фронті;
■ підрозділи із застарілим спорядженням;
■ війська, що повернулися з фронту і тепер ідуть у тил, аби набратися сил.
Партійні військові підрозділи:
■ Їх можна порівняти, скажімо, із німецьким СС або російським НКВД раннього періоду.
■ Характеристика: щось середнє між поліцією та армією. По суті, це таки, власне, поліційні війська. Політично вони надійніші за регулярну армію. Це преторіанська гвардія режиму.
■ Оснащення: подібне до армійського.
■ Озброєння: легка й важка піхотна зброя. Танків мало, зате достатньо бронетранспортерів та моторизованих транспортних засобів. Найсучасніше радіотехнічне обладнання.
■ Освіта: загальна військова базова освіта. А окрім цього — спеціальна освіта, що знадобиться при таких видах задіювання, як:
а) утримування в шорах вороже налаштованого населення (як у своїй країні, так і на зайнятих землях);
б) охорона та адміністрування таборів, у яких перебувають політичні в'язні (концентраційні табори, табори примусової праці);
в) придушення бунтів та повстань;
г) операції відплати й зачистки.
■ Завдання на окупованій території. Партійні війська повинні:
а) спільно з окупаційними військами утримувати у послуху населення;
б) постійно забезпечувати підтримку для окупаційних військ (а водночас контролювати самі окупаційні війська, тримаючи їх у постійній напрузі);
в) творити залізний кістяк у бою; надихати своїм прикладом окупаційні війська, які не завжди хочуть воювати і не є надто надійним елементом; не давати їм у кризових ситуаціях відступати.
Політична поліція:
■ Її можна порівняти з німецьким Гестапо або ж російським ҐПУ раннього періоду.
■ Характеристика: див. розділ "Політична поліція".
■ Завдання на окупованій території: забезпечує нагляд за:
а) населенням;
б) окупаційними військами;
в) партійними військами;
г) військовою адміністрацією, а згодом, після встановлення «адміністративного самоврядування», — за маріонетковим урядом та його органами.
Інше:
■ Опорні пункти й пости у містах та сільській місцевості, винищувальні команди, контрольні патрулі та охоронці — всіх їх постачають підрозділи окупаційних військ.
■ Основний «резерв втручання» для придушення безладу на місцях або ж повстань комплектується з підрозділів партійних та окупаційних військ.
Військова адміністрація
■ Перші дні окупації: індивідуальний терор бойових військ та етапованої солдатні, що вийшла з-під контролю; плюндрування, ґвалтування, убивства.
■ Перші тижні й місяці окупації: систематичне тероризування населення спеціально навченими органами супротивника (військові управлінські установи, партійні війська, політична поліція).
Самоврядування
Грошова реформа:
■ Після кількох місяців окупації започатковується грошова реформа. Місцеві гроші цілком витісняються грішми супротивника. На додачу до всього обміняти дозволяється лише невеликі суми. Так населення позбавляється готівки, швидко й остаточно зубожіючи.
■ Продукти й товари зникають із крамниць, тож їх тепер можна купити лише на чорному ринку і то — за великі гроші. Це змушує населення до продажу власного майна (килимів, картин, книг, меблів тощо). Тепер люди втрачають навіть те, що вдалося зберегти під час війни.
■ Грошова реформа і зникання з продажу товарів сприяють поширенню злигоднів серед населення. Так його готують до сприйняття нової ідеології.
Експропріації:
■ За якийсь час після початку окупації нова влада починає ліквідовувати приватний капітал. Більші фірми закривають примусово, а малі підприємства не витримують самі, зникаючи під тягарем непомірно завищених податків.
■ Ліквідація малих підприємств і крамниць призводить до значних ускладнень у постачанні населення. Життя людей, особливо простих робітників, погіршується надзвичайно швидко. Від цих нових відносин найбільше потерпає міське населення.
■ Зникають продукти харчування та промислові товари. Натомість з'являються «закриті крамниці», в яких можуть забезпечувати себе всім необхідним окупаційна армія, адміністративні й поліційні органи та місцеві запроданці.
Знищення фермерської верстви[8]:
■ Сільське господарство колективізується. За допомогою добре продуманої руйнівної тактики селян змушують долучитися до колективних господарств.
■ Спочатку заарештовують основних сільських активістів, які організовують чи очолюють протести проти колективізації. А тоді починається робота з окремими селянами: до них з'являються уповноважені державної партії і переконують, облаюють і погрожують доти, доки вони, врешті, погоджуються.
■ У колективній системі окремий селянин нічого доброго не отримає. Ним візьмуться керувати люди, які нічого не тямлять у сільському господарстві. Так гаснутиме його
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тотальний опір. Частина 2», після закриття браузера.