Читати книгу - "Ліцей слухняних дружин"

проходження тестів приймають усіх бажаючих. І протягом дванадцяти років одягають, взувають, годують, навчають і забезпечують всім необхідним для життя всіх однаково. Однаково добре. Однаково дорого.

Ну, тепер про Ліл та інших з мого секстету.

Ліл, подейкують, з якоїсь «неблагополучної» родини.

Ми чули, що нібито батьки її розлучились, коли Ліл була ще маленькою. Мати Ліл працює на фабриці, і ніхто з її родини не мав ніякого відношення до ЛСД. Коротше, вишитий рушник зі Статутом ніколи не висів у них на кухні!

Але для Ліл було зроблено виняток завдяки клопотанню Міністерства освіти. Тепер вона мусить старатися більше, ніж інші. Тому вона і мовчунка. Все в ній спрямоване на те, щоб гарно вчитися і не підвести ані Міністерство, ані власну матусю, ані пані Директорку, яка великодушно дозволила їй навчатися і жити тут. Хіба, будучи стріткою, вона мала б гарне шкіряне взуття і кашемірові светри? Навряд.

У Ліл довге чорне волосся, що звисає на щоки, а потім і на плечі, мов клеєм намазане — таке рівне-рівне і лискуче. Іта зі своїми і нашими кучерями таке робить лише перукарською прасочкою. А у Ліл волосся природне. Буває ж таке диво. Очі у неї, за класикою жанру, блакитні, брови — гарні, формою схожі на ластівчині крила. Вона неймовірно гарна! Коли я дивлюсь на неї — аж плакати хочеться. Не знаю навіть чому. Мені завжди хочеться плакати, якщо бачу щось недосяжне у своїй досконалості.

Взагалі, у нас всі дівчата, навіть «молодняк», напрочуд красиві. Іноді здається, що все ж таки є якийсь відбір. Але пані Директорка не раз наголошувала, що наш ліцей — для всіх. І ось доказ: у сьомому класі, у секстеті номер тридцять вісім вчиться кульгава дівчинка. Щоправда, обличчя у неї теж дуже приємне.

Але Ліл здається мені найкращою. З лиця хоч воду пий.

Хоча сама вона себе не любить. Якось здивувала мене тим, що сказала: «От якби мені бути такою, як ти…»

Я аж заклякла від подиву. Хоча чому тут дивуватися: жодна з нас не любить дивитися на себе в дзеркало. Пані Вихователька каже, що це в нашому віці нормально — самокритика працює.

Словом, якби мене спитали, з ким би я хотіла побачитись на хвилинку в кав’ярні після одруження, я б точно першою назвала Ліл… Гадаю, їй судилась незвичайна доля!

Іта і Мія не приховують своєї дружби. І в тому немає нічого дивного — їхні матусі також приятелювали. Навіть, як подейкують самі дівчата, лежали в одному пологовому будинку в Лондоні.

Шлях Іти та Мії, як на мене, вже майже визначено. Впевнена, вони надовго не затримаються у випускному флігелі. Іта і Мія схожі одна на одну, мов зернятка. Обидві — біляві, дрібні, чубчики гладенько зачесані наліво, на потилицях — охайний жмуток, стягнутий гумкою з кришталевим сердечком «від Сваровські».

У вихідні, коли можна скинути форму, вони беруть в гардеробній однакові джинсові спіднички, високі — вище коліна — смугасті гольфи, сабо на платформі і шифонові блузки ніжних кольорів. Мія — рожеву, Іта — бузкову. Або навпаки. В обох у вухах маленькі діамантові сережки.

Прикраси — єдине, що може бути тут своїм, одягнутим ще вдома перед відправленням до ліцею. Я, наприклад, страшенно ціную свої кульчики з аквамарином — у них мене сюди привели. Вони і зараз на мені.

Часом Іта і Мія шепочуться ночами. А взимку, коли холодно, навіть залізають під одну ковдру, мов сестри. Уявляю, які рекламації вони отримають у майбутньому!

Решта в секстеті — я, Озу та Рів.

Рів — руда, аж вогняна, навіть дивитися боляче.

Усе обличчя вкрите веснянками, але вони — делікатні.

Очі — зелені, брови — світлі. Вій майже немає: вона їх весь час підфарбовує. Голос у Рів — мов труба єрихонська.

Я б сказала — оксамитове контральто, але дуже гучне. І, вибачайте, досить сексуальне. Це навіть пані Вихователька якось зауважила.

А ще Рів — пишна. Здається, що так і лізе зі своєї форми, мов тісто з діжки, хоч форми нам шиють точно за розміром.

Тіло її, біле і гладке, мов тісто на вареники. Рів також гарна. Як каже пані Вихователька — «пікантна». Гадаю, що і Рів довго не затримається у флігелі — від неї так і йдуть флюїди, які ми в восьмому класі вчилися розповсюджувати. Ох, і насміялися ж тоді. А Рів одразу навчилася! Тепер не користується цим, хіба що коли в туалеті сидить! В інших випадках — завжди. У неї на лобі варто написати: «Обережно! 1000 вольт!»

Озу — повна протилежність! Але теж «пікантна». Коли в дев’ятому класі ми вивчали типажі і психотипи, пані Вчителька назвала Озу «дамою з камеліями». Цю книжку ми теж проходили на літсуді.

Озу досить хвороблива, тендітна, з плямами дивного рум’янцю на блідих щоках. Голосочок такий слабкий, що треба дослухатися, зачаївши подих. Повітряна зовнішність Озу передбачає ніжність і піклування.

Коли Озу хворіє, ми чергуємо біля її ліжка в лазареті, носимо їй окріп з лимоном, дослухаємось до її слабкого дихання і вислуховуємо її безкінечні сни.

Вона любить їх розповідати своїм тихим, я б сказала, замогильним, голосом, до якого дослухаєшся, мов до шепотіння літнього вітру на цвинтарі. Здається, дмухни на це неземне створіння — і воно вилетить за протягом у вікно.

За словами пані Вчительки, «дама з камеліями» притягує, мов магніт. Таку хочеться на руках носити. А точніше — в долоні чи кишені, мов горобчика.

З приводу Озу я теж впевнена: швиденько знайдеться для неї золота кліточка! А можливо, навіть і діамантова.

У кому з нашого секстету я сумніваюсь, так це в собі. І страшенно переживаю, що лишуся у флігелі назавжди. А точніше — піду в покоївки!

Адже бували за часи існування ліцею і такі жахливі випадки.

Кожна дівчина молиться, щоб з нею ніколи нічого подібного не трапилось. Навіть смерть здається кращим виходом з ганебної ситуації.

Адже за правилами ЛСД, випускниця, котра за рік (максимум — півтора) не змогла змінити свій суспільний статус, підлягає «перекваліфікації» і лишається тут служити іншим.

Тим, хто ще вчора дивився на тебе, як на привілейовану мешканку флігеля, як на щасливу випускницю.

Уявляєте, яке приниження!

У класі сьомому я бачила тут одну таку. Вона прибирала в наших класах. Років сорока, з червоними, мов у вареного рака, клешнями-руками. З неї знущались. Адже всі знали (таке тут швидко передається з вуст у вуста), що